Українська мова
25.04.22р.-29.04.22р.
Учням груп АКП-16, АКОФ-17
Матеріали до теми №30:
Поняття милозвучності. Чергування у//в, і//й як засіб милозвучності
Милозвучність мови потребує певної фонетичної організації висловлення, свідомого прагнення уникати незграбності в поєднанні звуків під час мовлення. Важливим засобом досягнення милозвучності є позиційне чергування голосних і приголосних у-в, і-й, фонетичні варіанти слів (під — піді, іржа — ржа) та ін.
Недотримання правил чергування звуків призводить до виникнення чужих українській мові, немилозвучних звукосполучень: нарада відбулась в Кривому Розі; поїхала у Одесу. У наведених прикладах поряд опиняються по кілька приголосних [с — в — к — р] або голосних [а — у — о]. Цього можна й треба уникати, використовуючи фонетичні варіанти: нарада відбулась у Кривому Розі; поїхала в Одесу (поїхала до Одеси) (За О. Пономаревим).
Українська мова милозвучна, мелодійна, співуча. Найпоширенішим засобом милозвучності є усвідомлений вибір прийменника в або у, сполучника й або і.
Якщо попереднє слово закінчується, а наступне починається на приголосний звук, між ними вживаємо:
✵ прийменник у: зустрінемось у школі [не зустрінемося в школі];
✵ сполучник і: Сергій і Надія [не Сергій й Надія].
Якщо попереднє слово закінчується на голосний, а наступне починається на голосний або приголосний, уживаємо прийменник в або сполучник й.
Напр.: учителі й учні [не учителі і учні], записано в зошиті [не записано у зошиті].
Правила чергування стосуються не лише прийменників у-в та сполучників і-й, а й початкових літер слів: глянув угору [не глянув вгору], дощ іде [не дощ йде].
На початку речення перевагу віддають сполучнику і та прийменнику у.
Позиційне чергування звуків [у] — [в], [і] — [й] відбувається на початку слів: перелік удосконалень; мудрий Іван.
120. Перепишіть прислів'я, вибираючи з дужок фонетичний варіант, який відповідає вимогам милозвучності мови. Вибір обґрунтуйте.
1. Справедливість, честь (і,й) совість — найкращі риси людини. 2. Від Богдана до (І,Й)вана не було гетьманів (у,в) (У,В)країні. 3. Розум (у,в) голові, а не (в,у) булаві. 4. Не заглядай (в,у) чужий дім, а піклуйся своїм. 5. Нащо (і,й) клад, коли (у,в) сім’ї лад. 6. Заздрощі цілять (у,в) інших, а ранять себе. 7. Щастя (і,й) доброту (у,в) матері знайду. 8. Не дай, Боже, з (І,Й)вана — пана, а з Марини — господині.
121. Я — редактор. Знайдіть порушення милозвучності. Перепишіть текст, редагуючи його відповідно до усталених вимог.
В листопаді 1917 року у Києві було сформовано Галицько-Буковинський курінь січових стрільців. Він був найбоєздатнішою частиною армії Української Народної Республіки.
Ця українська гвардія увійшла у світову історію як найінтелігентніша армія. Більшість старшин й чимало рядових стрільців здобули вищу і середню освіту, дехто мав учений ступінь.
У місцях постою стрілецьких частин велась культуро-освітня робота. Організовувались читальні, створювались курси української мови і українознавства, акторські гуртки давали вистави.
Стрілецький символ — червона калина. Стрілецькі пісні і традиції залишаються в народній пам’яті (За О. Козулею).
✵ Виразно прочитайте відредагований текст.
✵ Які пісні українських стрільців вам відомі? Поцікавтеся ними на сервісі YouTube. Розпочніть виконання проекту «Пісні січових стрільців».
УВАГА! У поетичному мовленні, де звуки виконують ще й римотворчу функцію, порушення правил чергування у-в, і-й цілком припустиме, якщо того потребує звучання рядка: Дай же руку мені і ходімо у даль (А. М'ястківський).
122. Прочитайте. Визначте порушення правил милозвучності мови, обґрунтуйте їхню допустимість.
1. Вслухаймось в Веделя псалми, вдивляймось в твори Пимоненка, Грушевського збагнемо ми і переосмислимо Шевченка (Б. Дегтярьов).
2. Щось від Сосюри є у всьому, від слів його і від жаги (С. Бурлаков).
3. Бавмось в об’єднання, бавмось в роз’єднання… Не переходимо тільки межі! (Олександр Олесь)
Милозвучності української мови р досягають доречним уживанням фонетичних варіантів слів, до яких належать: | |
позиційне вставляння і у прийменниках зі, піді, наді та в кінці співзвучних префіксів | зі сходів, піді мною, наді Львовом, підігнути, надіслати, зіставити |
позиційне вживання дієслівного постфікса -ся/-сь; часток же/ж, б/би, лише/лиш, хоча/хоч | зійшлися люди, зійшлись учні; хоча він, хоч Іван |
уживання дієслівних форм підем /підемо, ходити/ходить; прислівникових форм знов/знову, позад/позаду, поперед/попереду | Ділімось одне з одним! Дбаймо про слабших! Нема гіршого, як просити й боятись. Попереду — серйозні випробування. |
Засобами милозвучності української мови також є:
✵ спрощення в групах приголосних: радість — радісний;
✵ чергування окремих голосних і приголосних звуків: ріг — на розі; козак — козацький.
123. Прочитайте. Випишіть словосполучення, що відповідають правилам милозвучності української мови.
Радість знайомства; ознайомитись із твором; гарний і розумний; учора і завжди; пересвідчитись у слушності; переконались самі; поспішають в бібліотеку; зустрілись з друзями; зачитатись книжкою; запропонувати допомогу; перейнятися думкою; будьмо здорові; пишемо охоче; троянди і орхідеї; знов спізнився; попереду всіх.
✵ Словосполучення, у яких правила милозвучності порушено, відредагуйте й запишіть. Унесені виправлення обґрунтуйте.
✵ Чи є подані й відредаговані вами словосполучення фонетичними варіантами? Поясніть.
124. Перепишіть, уписуючи пропущені літери та вибираючи з дужок фонетичний варіант, який відповідає вимогам милозвучності мови. Вибір обґрунтуйте.
Ч..тання (в,у) б..бл..отеці вим..гає не л..ше часу, а й уваги — це не пер..ривчасте ч..тання (в,у) вагоні метро, від станції до станції (і,й) не ч..тання (в,у) автобусах.
Працювати (в,у) ч..тальному залі означає (і,й)ти цілеспрямовано за автором книжки, не відволікаюч..сь (і,й) не пов..ртаючись до однієї (і,й) тієї ж сторінки. Проведений (в,у) б..бл..отеці час рахується не хв..лина- ми, а сторінками (і,й) знайденою інформацією.
Бібліотеки стали ро.жішшю, це місце не зберігання книжок, а знаходження спокою, місце, де можна залишитися на самоті із собою (і,й) своїми думками (За К. Яковленко).
✵ Чи працюєте ви в читальному залі шкільної або районної бібліотеки? У чому її перевага над Інтернетом? Чим Інтернет зручніший? У відповіді дотримуйте правил милозвучності мови.
✵ Чи доводилося вам працювати в медіатеці? Поясніть відмінність між медіатекою та бібліотекою. За потреби скористайтеся Тлумачним словничком.
Українська мова
18.04.22р.-22.04.22р.
Учням груп АКП-16, АКОФ-17
Матеріали до теми №29:
Орфоепічна помилка. Орфоепічний словник
Прочитайте. Поясніть, як усне й писемне мовлення пов'язані між собою.
1. Основою спілкування є усне мовлення. Письмо є вторинним, додатковим, це лише муміфікований образ мовлення усного (О. Сербенська). 2. Існує п’ятдесят способів сказати «так», п’ятсот способів сказати «ні» і лише один спосіб ці слова записати (Б. Шоу). 3. Культура писемного й усного мовлення полягає в досконалому знанні й послідовному дотриманні мовних норм (За П. Дудиком).
Орфоепія — розділ науки про мову, який вивчає систему норм єдиної вимови, властивої літературній мові.
Орфоепічні норми — це:
• правильна вимова окремого звука, поєднань звуків;
• правильне наголошення слова та логічне виділення слова в реченні;
• правильне інтонування речення.
Наслідком порушення орфоепічної норми літературної мови є орфоепічна помилка.
Орфоепічні помилки поділяють на три групи:
Нормативна вимова полегшує процес спілкування, сприяє зростанню загальної культури як окремої людини, так і суспільства загалом.
Орфоепічне правило — це наукове осмислення, визначення, формулювання орфоепічної норми.
Прочитайте народні усмішки. Укажіть допущені орфоепічні помилки, визначте, до якої групи кожна з них належить.
1. — Хто вас із такою дикцією допустив до читання радіооголошень? У вас тут блат?
— Чому блат? Сестла.
2. Учні на дні народження в однокласниці:
— Твій подарунок усіх здивував! Навіщо ти цукерки поскладав у вазон?
— Та ти ж мені це в листі порадила! Написала: подаруй ірис у вазоні!
— Йшлося про квітку ірис! Оксана любить квіти! А цукерки — це ірис! їх дарують у коробці!
116. Попрацюйте самостійно. До кожного зі слів, що характеризують мовлення, доберіть антоніми.
Нормативність, точність, логічність, доречність, виразність, емоційність.
• Які з утворених вами антонімічних пар прямо стосуються дотримання орфоепічних норм мови? Які опосередковано пов'язані з дотриманням норм?
• Використавши утворені антонімічні пари, схарактеризуйте мовлення котрогось із журналістів українського телебачення, основну увагу приділивши дотриманню ним (нею) норм літературної мови.
• Поспостерігавши за мовленням свого улюбленого тележурналіста, зробіть висновок щодо дотримання ним норм літературної мови.
Вимову слова можна з'ясувати за допомогою орфоепічного словника.
117. Ознайомтесь із будовою орфоепічного словника.
Адреса́нт [адреиса́нт], -та, мн. -нти, -нтів [-н'т'ів] (хто адресує).
Адреса́т [адреиса́т], -та, мн. -ти, -тів [-т'ів] (кому адресують).
• Яку інформацію про слово надають статті? Сформулюйте мету словника, як ви її розумієте.
• Складіть перелік професій, представники яких мають звертатися до орфоепічного словника якнайчастіше.
118. Складіть статті до орфоепічного словника на слова щирість, милосердя, цінність. Узявши ці слова за ключові, складіть текст (обсягом 4-5 речень) усного виступу на самостійно дібрану актуальну тему на класних зборах.
Українська мова
11.04.22р.-15.04.22р.
Учням груп АКП-16, АКОФ-17
Матеріали до теми №28:
Орфоепічна помилка. Орфоепічний словник
«Заговори, щоб я тебе побачив» - ці слова належать Сократу, і хоч сказані вони багато століть тому, не втратили цінності й зараз, бо, справді, по тому, наскільки красиво і правильно уміє висловлювати думки людина, судять про рівень її освіченості, формується відповідне ставлення. Від уміння говорити нерідко залежить успіх, авторитет, кар'єра. Сьогодні ми говоримо про орфоепічні норми та милозвучність української мови. Приблизно 70% населення України розмовляє українською мовою, яка була визнана однією з наймелодійніших мов світу! На конкурсі краси мов у Парижі в 1934 році українська мова посіла 3 місце після французької та персицької за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія та структура речень. А за мелодійністю українська мова зайняла 2 місце, а перше - отримала італійська.
Літературна мова – це найдосконаліша форма загальнонародної мови, яка відзначається високим ступенем нормативності. Цим літературна мова протиставляється іншим різновидам національної мови – діалектам, жаргонам, просторіччю, які мають обмежену сферу вживання.
Орфоепічна норма – це мовна норма у сфері вимови й наголосу: ходжу (не хожу), Інцидент (не інциНдент), одинАдцять (не одИнадцять); чимало пам’ятОк (не пАм’яток). Орфоепічні норми складаються історично разом із формуванням національної мови, коли в життя суспільства збільшується питома вага усного мовлення. Володіння орфоепічними нормами сприяє швидшому порозумінню людей. У широкому розумінні орфоепічні — це норми: — власне орфоепічні (літературна вимова окремого звука, найрізноманітніших поєднань звуків); — акцентуаційні, наголошувальні; — інтонаційні.
ОСНОВНІ НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ ВИМОВИ
Вимова голосних Звуки [а], [о], [і] в усіх позиціях вимовляються виразно і чітко.
У ненаголошеній позиції звук [е] наближається у вимові до [и], а [и] — до [е]. [веисна], [виешне′вий]
Ненаголошений [о] перед наголошеним складом з [у] та [і] може вимовлятися з незначним наближенням до [у].
У словах іншомовного походження такого наближення не відбувається. [вода´], [додо′му] [зоу зуля], [поуріг]
Вимова приголосних Шиплячі [ж], [ч], [ш], [дж] в українській мові тверді.
Шиплячі звуки лише злегка пом’якшуються в положенні перед [і].
Шиплячі треба вимовляти як напівпом’якшені також і тоді, коли вони подовжуються. [н′іч], [дівча´та] [ш’іст′], [ч’ітко] [узб’іч’:а], [узвиш’:а]
Звук [в] вимовляється дзвінко, ніколи не замінюється глухим у кінці слова та перед глухими, не переходить у [ф].
Після голосних у кінці складів і перед приголосними та в кінці слова вимовляється як [ỹ]. [в’ітеир] [шоỹк], [даỹно´], [буỹ]
Звук [ґ] вимовляється, на відміну від звука [г], як проривний. [ґа´нок], [дзи´ґа], [гра´дус]
Звуки [дж], [дз] вимовляються злито, як один неподільний звук. Якщо [д] і [з] або [д] і [ж] належать до різних значущих частин слова, їх слід вимовляти як окремі звуки. [д͡жем], [кукуру´д͡за] [надзéмние ǐ], [п’іджие ви´тие ]
Вимова абревіатур
Найчастіше абревіатура вимовляється за назвами початкових букв (ха-те-зе — ХТЗ). Однак такий підхід не завжди прийнятний, зважаючи на складність, немилозвучність вимови абревіатури, через те в окремих випадках варіантом вимови може бути просторічний, простіший (не ЕФЗЕ-У, а ФЕ-ЗЕ-У). Однак таких прикладів небагато. Вимова абревіатур багато в чому залежить від кількості, а також розміщення голосних і приголосних звуків. Найголовніші закономірності вимови літерних абревіатур такі: — за звуками вимовляються ініціальнозвукові абревіатури, що складаються з ініціалів типу «голосний — голосний — приголосний», «приголосний — голосний — приголосний», наприклад: ООН, ЖЕК, ЦУМ. — літерні абревіатури, що складаються з двох або трьох приголосних та одного голосного, вимовляються за буквами, наприклад: ПТУ (петеу), МГУ (емгеу); — однолітерні абревіатури з цифрами вимовляються за назвами букв: Т-34 (те34).
Наголос
Більшість самостійних слів мають один наголос. У випадках, коли нормативними є два можливих наголоси, один з них, як правило, більш уживаний, і в словниках такий варіант ставиться на першому місці: завжди′ і за´вжди. Як і в більшості слов’янських мов, в українській наголос вільний, тобто не закріплений за якимось певним складом слова.
Наголос рухомий.
Це означає, що він може змінюватися в різних формах одного і того ж слова: стіна — стіни, земля — землі.
Словесний наголос може виконувати функцію диференціації слів або їх граматичних форм.
Наголос розрізняє омографи (за′мок – замо´к).
Наголос також може виконувати форморозрізнювальну функцію, виступає засобом розмежування відмінкових форм іменників однини та множини: свіжі новини — не чув новини.
Таким чином, український наголос має ряд особливостей, знання яких сприяє вдосконаленню усного мовлення.
Дайте відповідь
• Поміркуйте, чи є різниця у значенні прийменників у і в, сполучників і, й.
• Порівняйте: у лісі, в лісі, брат і сестра, мама й бабуся. Чи не можна користуватись лише одним із них? Обґрунтуйте свою думку.
• Чи легко вимовляти: «Постав в воду», «Сергій й Юра»? Як усунути трудність у вимові?
Вправа 1.
Визначне наголоси у словах:
Величина, височина, глибина, виняток, випадок, виписка, виклик, подушка, Сумщина, Миколаївщина, вірші, атомний, гіпсовий, машинний, одинадцять, говоріть, ідіть, робимо, везете, разом, форзац, камбала, симетрія, колесо.
Вправа 2.
Перепишіть сполуки слів, вибравши потрібний прийменник або сполучник. Сторінка у/в підручнику; збірка «Тиша і/й грім»; знайди і/й підкресли; Яна і/й Юля; і/й доки мені чекати; щоправда, у/в нас спекотно; конвалії і/й жоржини; напиши у/в Твіттері; представник у/в області; гра у/в рулетку; він і/й є чемпіон; гроші — у/в кишені; моря і/й озера; у/в основних положеннях; побували у/в Осло; цукор додайте у/в каву; і/й туди і/й сюди; іди і/й читай; ці і/й інші ініціативи; у/в чистовику; ми і/й тут перші; бути у/в авангарді.
Домашнє завдання:
Твір-роздум: "Армія, мова, віра має значення?"
Українська мова
04.04.22р.-08.04.22р.
Учням груп АКП-16, АКОФ-17
Матеріали до теми №27:
Полемічні прийоми
Прослухайте визначення терміна «полеміка» з підручника «Ораторське мистецтво». Виділіть найбільш важливі тези.
Полеміка (грец. ωоλεμικά від ωoλέμιov — «ворожнеча») — стан суперечки, диспут під час обговорення або розв’язування проблем. Разом із цим поняттям використовують дебати і дискусію.
Це різновид суперечки, коли основні зусилля сторін, які сперечаються, спрямовані на утвердження своєї точки зору з обговорюваного питання. Разом із дискусією полеміка є однією з найбільш поширених форм суперечки. З дискусією її зближує наявність достатньо повної тези, змістовна зв’язність, черговість виступів, деяка обмеженість прийомів, за допомогою яких спростовують прилежну сторону і обґрунтовують власну точку зору.
Разом із тим полеміка відрізняється від дискусії. Якщо метою дискусії є пошуки загальної згоди того, що об’єднує різні точки зору, то основне завдання полеміки — ствердження однієї з протилежних позицій (За Н. П. Осиповою, В.Д. Водник, Г. П. Клімовою).
Робота з текстом
► Прочитайте текст. Складіть план до нього. Проведіть обговорення теми за складеним планом.
Серед методів і прийомів спілкування з аудиторією важливе місце посідає полеміка — одна з ефективних форм впливу на слухачів, найважливіший засіб їх переконання. Уміння організовувати полеміку, скеровувати її потребує від оратора великої майстерності, глибоких знань. Гостра полемічна бесіда — найскладніша форма зближення з аудиторією.
Термін «полеміка» походить від давньогрецького слова «полемікос» — войовничий, ворожий. В енциклопедичному словнику зазначається, що полеміка — це гостра дискусія стосовно будь-якого спірного питання. Це не звичайна суперечка, а публічне обговорення, при якому є конфронтація, протистояння, протиборство сторін, ідей і поглядів. Виходячи з цього, полеміку можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок щодо того чи іншого питання, тобто публічний спір з метою захистити, обстояти свою точку зору і спростувати думку опонента. З цього визначення випливає, що полеміка відрізняється від дискусії, диспуту своєю цілеспрямованістю. Учасники дискусії, диспуту, зіставляючи суперечливі судження, намагаються дійти єдиної думки, знайти загальне рішення, встановити істину. Мета полеміки інша — здобути перемогу над опонентом, обстояти і затвердити власну позицію. Полеміка — це наука і мистецтво переконувати. Вона вчить стверджувати думки аргументованими, переконливими і безперечними доказами. Отже, мета полеміки — досягнення істини чи її перевірка.
Оцінка інформації
► Ознайомтеся з інформацією, оцініть її. Підкресліть ключові слова, які допоможуть вам швидше відновити текст.
Як слід вести полеміку, щоб вона була корисною і продуктивною? Насамперед необхідно оволодіти принципами полеміки. Один із принципів ведення полеміки — це чесність і принциповість. Перед тим, як спростувати погляди опонента, потрібно точно і чітко сформулювати позицію, згідно з якою полемізують. Визначення предмета спору і вихідних позицій — одна з основних вимог до полеміки. У жодному разі не можна перекручувати позицію опонента. Цим оратор підриває довіру до власної позиції у слухачів. Потрібно виявити дійсні й істинні положення опонента і вміти критикувати їх.
Робота за алгоритмом
► Розгляньте алгоритм, сформулюйте власні висновки про особливості полемічної майстерності.
Чинники полемічної майстерності
1. Глибоке знання предмета полеміки.
2. Дотримання вимог культури ведення суперечки.
3. Уміння доводити висунуту тезу.
4. Уміння спростовувати думку опонента.
5. Уміння користуватися полемічними прийомами.
6. Уміння протистояти пасткам суперника.
Матеріал для пам'ятки. Орієнтовні правила
1) Намагайтеся зрозуміти опонента, його позицію, аргументи;
2) не варто повністю заперечувати правильність думки інших;
3) майте чітку мету і йдіть до неї в усіх питаннях, аргументах;
4) оцінюйте думки, пропозиції, а не їхніх авторів. Ставтеся з повагою до опонента;
5) намагайтеся чітко, конкретно аргументувати свою позицію.
Спільне обговорення проблеми
► Розгляньте способи спростування думки суперника:
1) спростовування тези;
2) критика доказів;
3) показ неспроможності прикладів.
Визначення послідовності викладу матеріалу
► Прочитайте текст, складіть план до нього. Доберіть заголовок. Випишіть принципи полеміки. Підготуйтесь до відповіді на запитання.
Теорія і методика красномовства розглядає принципи ведення ораторської діяльності, що є основним способом зв’язку між оратором і аудиторією, завдяки якому передається і засвоюється інформація, здійснюється вплив на слухачів.
Щоб полеміка була корисною і продуктивною, необхідно запам’ятати основні її принципи. Перший — це чесність і принциповість. Перед тим як спростувати погляди опонента, потрібно точно і чітко сформулювати позицію, згідно з якою полемізують. Визначення предмета суперечки і вихідних позицій — одна з основних вимог до полеміки. Не можна перекручувати позицію опонента. Цим оратор підриває довіру до власної позиції в слухачів. Потрібно виявити істинні положення опонента і вміти критикувати їх.
Важливого значення набуває принцип емоцій у полеміці. Без людських емоцій ніколи не було, немає і не може бути пошуку істини. Не можна вести полеміку без емоційного, суб’єктивного ставлення до питань, що обговорюються. Проте не слід перебувати в полоні емоцій, тобто давати перевагу почуттям над розумом.
Характерним принципом полеміки є виявлення невідповідностей і суперечностей у поглядах опонента, однобічності його позицій. Зрозуміло, це потребує опанування логіки, високої культури мислення. Якщо оратор глибоко переконаний в істинності своєї позиції (а інакше немає сенсу її відстоювати), необхідно розкрити хибність позицій опонента: продемонструвати слухачам, чому вона помилково здається їм правильною; висвітлити, унаслідок яких прийомів опонент зміг зробити свою позицію переконливою і логічною. Відомо, що істина потребує не декларування, а доказу.
Важливим принципом ведення полеміки є також уміле використання гумору, іронії, сарказму, сатири. Висміювання опонента — загальноприйнятний прийом полемічної бесіди. Однак його застосування потребує дотримання певних вимог.
По-перше, ніяким гумором, іронією, сарказмом не можна підміняти логічну критику й розкриття позицій опонента. У полеміці сарказм, гумор, жарт над суперником повинні вживатися в поєднанні з усіма іншими заходами розкриття й критики позиції опонента.
По-друге, під час полеміки у використанні гумору необхідна тактовність, не торкаючись гідності особистості.
Перелічені принципи є обов’язковими під час ведення будь-якої полеміки, але це зовсім не означає, що ними вичерпуються всі поради й твердження. Щоразу полеміка вимагає, звичайна річ, своїх особливих засобів, своєї методики ведення (За Н. П. Осиповою, В.Д. Водник, Г. П. Клімовою).
ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ
Ситуативна вправа
► Об’єднайтеся у три групи. Організуйте полеміку з будь-якого питання, використавши різні способи доведення свого аргументу: метод дедукції (розглянувши всі аргументи, дійти висновку), метод індукції (спочатку висунути тезу, а потім па переконливих прикладах довести її істинність) та метод аналогії (на яскравому зрозумілому прикладі провести аналогію зі своєю тезою).
Можна використовувати прийом «відтягування заперечення».
Він означає, що заперечення можна, хоча і не бажано, трохи відтягувати, якщо з якихось причин (розгубленість, безпам’ятність) у цей момент немає сил одразу заперечити і потрібний деякий час, щоб зібратися з думками. Зрозуміло, бажано бити одразу по головних і сильних аргументах противника. Але якщо проти них не знайшлося вагомих заперечень, потрібно спочатку спростовувати другорядні докази, а потім, зібравши сили, спрямувати удар на головні.
У полеміці можна використовувати прийом «заковтування гачка», суть якого полягає в наведенні доказів на користь супротивника (з якими той згодний), а потім — несподівана демонстрація їх неспроможності.
Усі ці прийоми вважають припустимими, їх можна використовувати в публічній суперечці. Їх застосування не заважає з’ясуванню істини, не компрометує опонента.
Творча майстерня
► Задумайтесь над запитаннями. У відповідях додайте свої міркування, бачення, варіанти.
· Якими полемічними прийомами має володіти оратор?
· Яких принципів повинен дотримуватися мовець під час полеміки?
· Яку визначальну рису ведення спору мали Сократівські бесіди?
СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ (КОНТРОЛЬНИЙ БЛОК)
► Прочитайте ще раз пункти плану, за якими подано теоретичні відомості. Чи хотіли б ви одержати інформацію про інші аспекти щодо особистості мовця-оратора? Які саме?
Українська мова
28.03.22р.-01.04.22р.
Учням груп АКП-16, АКОФ-17
Матеріали до теми №26:
Аргументи і докази. Мистецтво відповідати на запитання
Пригадайте правила ведення суперечки. Прочитайте твердження-правило, отримане вами в конверті, сформулюйте до нього запитання і задайте його супернику. Перемагає той, хто найбільш точно сформулював запитання. Правила ведення супречки
1) Ніколи не треба дискутувати чи сперечатися з приводу тем, понять, що є аксіомами і не потребують доведення. Такі теми не дають простору, перспективи для розгортання думки, дискусія «захлинеться», опоненти не зможуть себе показати. Слід обирати теми, що «потребують роботи думки» (Аристотель).
2) Пам’ятайте, що основною і найкращою метою всіх без винятку суперечок є змусити супротивника думати так, як ви, прийняти вашу позицію. Ця висока і, на ваш погляд, благородна мета потребує від вас стратегії і тактики.
3) Ніколи не викладайте відразу всі положення, тези чи аргументи. Тут монологи не потрібні. Ніби намацуючи дорогу, виберіть одне, але добре сформульоване положення. Послідовно додавайте по одному тези й аргументи, але завжди майте про запас що сказати.
4) Угамуйте хвилювання, страх, бо інакше вони пригальмують вашу думку. Пам’ятайте: тут, як у монолозі, чим більше хвилюватиметесь, тим гірше думатимете і говоритимете. Переляканого пожаліють, але не пошанують. Потім, коли повернеться спокій і твереза думка, відчуєте незадоволення собою і помітите свої помилки та упущення.
5) Будьте уважними до опонента, суперника, конкурента, запам’ятовуйте не тільки те, що він каже, а й те, що казав раніше. Помітивши суперечність у його висловлюваннях, повертайтеся до раніше сказаного ним та вже забутого і методом сократівської іронії заженіть у кут: ставте запитання, поки він не стане сам собі заперечувати.
6) Не підмінюйте тему суперечки і не дозволяйте опонентові це робити, якщо сперечаєтеся чесно. Перескакуючи з однієї теми на іншу, жодної не розглянете вичерпно, і не буде з чого робити висновок. Упорядкуйте спочатку всі питання теми і послідовно обговорюйте кожне, виділяючи результат одним реченням, а потім з цих речень сформулюєте висновки.
7) Не намагайтеся все заперечувати. Використайте прийом умовного схвалення, при якому можна погодитися з певними положеннями опонента. Станьте ніби на його позицію, але потім заперечте йому у найсуттєвішому. Так ви пом’якшите йому біль за втраченою позицією.
8) Уникайте суперечок про те, чого добре не знаєте. Учіться вчасно переводити розмову в інше русло. Майте для цього якісь заготовки, свіжі новини, події, факти, сенсації, приказки, дотепи тощо, але не смійтеся зі своїх жартів, хай інші з них сміються.
9) Будьте завжди готовими не тільки до кроку вперед, але й до кроку назад, не соромтеся вибачитися, перепросити. Заспокойте себе тим, що, добре підготувавшись, ви іншим разом надолужите втрачене.
10) Якщо дискусія чи полеміка публічна, не забувайте про аудиторію, залучайте її до паритету (діти знають.., слухачі підтвердять.., учні пам’ятають...), але дуже шанобливо і не висловлюйте негативних оцінок.
11) Пам’ятайте, що, як і в монологічній промові, головним у діалогічному спілкуванні (і суперечці) є тези й аргументи. Для діалогу вони мають бути дуже короткими, точними і «ударними». Тези формулюються за принципом актуального членування речення: тема (дане) — рема (нове).
12) Аргументація має будуватися на причиново-наслідкових зв’язках і законах формальної логіки: це є так тому-то...; якщо це є таким, то...
13) Найкращими аргументами у суперечці є доказові положення, точні факти і цифри, конкретні явища, події.
14) Завжди починайте розмову якомога приємнішим, спокійнішим і тихішим тоном, щоб був простір для наростання суперечки і щоб завжди відчували, що є можливість підвищення тону, але ніколи не підходьте до межі підвищення тону, не зривайтеся на крик, бо смішно виглядатимете в очах присутніх. Зробіть очевидну паузу і, якщо не зможете приємним, то хоча б байдужим тоном обов’язково завершіть розмову (на жаль, Ви мене не зрозуміли, шкода, що ми не домовилися, це втрата для мене, як, можливо, і для Вас, продовжимо розмову наступним разом; шкода, що ніхто з нас не переконав іншого).
15) У розпалі суперечки, коли можуть злетіти з уст недобрі, злі, останні слова, негайно зупиніться (глибоко дихайте носом). Пам’ятайте, що після будь-якого конфлікту з суперником доведеться миритися і щось прощати, тоді самому буде незручно за різні слова. Коли настрій поганий, не дискутуйте, бо все одно програєте, й уникайте ситуацій «з’ясування стосунків».
16) Продумайте тактику відступу, відкладання на потім — нащадок неуспіху чи поразки (Сьогодні справді ще не час, але..., Ми до цього ще повернемося пізніше, а зараз..., Ви самі з часом переконаєтеся...).
17) У разі поразки ведіть себе чемно і гідно. Придумайте варіанти: хотів переконатися в тому, що Ви знавець; Ви для мене зразок для наслідування, я поступаюсь Вам, залишаючись при своїх переконаннях, і все).
18) В усіх випадках, навіть образливих для вас, пам’ятайте про мовний етикет. Мило привітавшись поширеним звертанням, зробіть опоненту комплімент, запевніть його у своїй повазі, почніть розмову з нейтральних коротких тем (погода, час, дорога, люди), непомітно і м’яко підходьте до основної теми. У процесі дискусії також не забувайте кілька разів звернутися до опонента (на ім’я, ім’я і по батькові, шановний, друже, мій опоненте тощо), перепросіть, запропонуйте щось, висловіть свої наміри в бажаній формі (я б хотів почути, чи міг би я спитати Вас).
19) Пам’ятайте про ввічливість і пошанні мовні формули навіть тоді, коли програєте суперечку. Програвайте красиво — це також одна з ваших перемог.
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ Інформаційний дайджест
1. Прочитайте. На яку функцію запитань указано в тексті?
2. Які різновиди запитань описано?
3. Складіть схему-опору.
Щоб розраховувати на успіх у полеміці, потрібно також мати чітке уявлення про логічну структуру і види запитань та відповідей, про специфіку їх застосування в суперечці. Відомо, що проблеми формулюються у вигляді запитань. Усі запитання щодо їх логічної структури і ролі можна віднести до двох видів. Перший вид — це запитання, що уточнюють, або закриті запитання, які спрямовані на з’ясування істинності чи хибності висловленого в них судження. Граматичною ознакою закритих запитань є наявність у реченні частки «чи»: «Чи правильно, що...?». Оскільки в запитанні цього виду вже міститься судження, яке цікавить, то пошук відповіді завжди обмежений двома альтернативами: «так» чи «ні». Вони ведуть до створення напруженої атмосфери в бесіді, оскільки різко звужують «простір і для маневру» у співбесідника. Такі запитання можна застосувати разом з чітко визначеною метою. Ці запитання спрямовують думки співрозмовника в одному, установленому нами напрямку і націлені безпосередньо на прийняття рішення. Закриті запитання мають значний вплив і добре заміняють усі констатації і ствердження. У цьому плані найбільш вражаючими є так звані двійні закриті запитання, наприклад: «Чи слід призначити нашу зустріч вже на цей тиждень, чи перенесемо її на наступний?» Така форма запитання пропонує співрозмовнику і третю можливість — довгу відстрочку. У постановці подібних питань криється небезпека, що в співрозмовника складається враження, мовби його допитують, центр навантаження бесіди зміщується в наш бік, а співбесідник не має можливості висловлювати розширену думку. Закриті запитання рекомендується ставити не тоді, коли нам потрібно отримати інформацію, а тільки в тих випадках, коли хочемо прискорити отримання згоди чи підтвердження раніше досягнутої домовленості (наприклад: «Чи згодні Ви, що ...?»). Другий вид — запитання, що заповнюють прогалини знань, або відкриті запитання. Вони спрямовані на з’ясування нових властивостей і якостей предметів та явищ, які цікавлять слухачів. Граматична ознака таких запитань міститься в наявності в них запитальних слів: хто, що, де, коли, як і т. ін. На ці питання неможливо відповісти «так» чи «ні», вони потребують пояснення. Вони містять слова «що», «хто», «як», «скільки», «чому». Приклади таких запитань: · Яка Ваша думка з цього питання? · Яким чином Ви дійшли такого висновку? · Чому Ви вважаєте, що...? За допомогою такого типу запитань мета передачі інформації реалізується більш вільно, ніж у закритих запитаннях, оскільки ми дали нашому співрозмовнику можливість маневрування і підготували до розширеного виступу. У цій ситуації ми втрачаємо ініціативу, а також послідовність розвитку теми, бо бесіда може повернути в русло інтересів і проблем співрозмовника. Небезпека полягає також у тому, що можна взагалі втратити контроль над ходом бесіди. Щоб розширити рамки і забезпечити безперервність відкритого діалогу, можна використовувати дзеркальне запитання. Воно полягає в повторенні із запитальною інтонацією частини ствердження, яке тільки що було виголошено співрозмовником, щоб примусити його побачити своє ствердження з іншого боку і продовжити свою розповідь. Дзеркальне запитання дозволяє створювати в бесіді нові елементи, що надають діалогу достеменний сенс, не вступаючи в протиріччя зі співрозмовником. Це дає кращі результати, ніж круговорот питань «чому?», які зазвичай викликають захисні реакції, пошуки надуманої причинності, чергування обвинувачень і самовиправдовувань і в результаті призводять до конфлікту. Риторичні запитання. Це запитання, відповідь на які очевидна для всіх присутніх. Їх мета — активізувати аудиторію, указати на нерозв’язані проблеми чи забезпечити підтримку нашої позиції з боку учасників бесіди шляхом мовчазної згоди. Переломні питання. Вони підтримують бесіду в чітко встановленому напрямку або ж порушують цілий комплекс нових проблем. Якщо співрозмовник коректно і змістовно відповідає на такі питання, то відповіді зазвичай дозволяють виявити слабкі місця його позиції. Наведемо приклади: «Як Ви уявляєте собі...?», «Як Ви вважаєте, чи потрібно радикально змінювати.?», «Як насправді у Вас справи з.?». Подібні питання ставлять у тих випадках, коли вже отримали досить інформації з однієї проблеми і хочуть переключитися на іншу або ж коли відчули опір співрозмовника й намагаються обійти складні місця. Небезпека в цих ситуаціях полягає в порушенні рівноваги між співбесідниками. За наполегливого використання таких запитань співрозмовник може підвести їх до закритих відповідей «так» чи «ні». Запитання для обмірковування. Вони спонукають співбесідника розмірковувати, ретельно аналізувати і коментувати те, що було складно. Прикладами є такі запитання: «Чи правильно я зрозумів Ваше повідомлення про те, що.?», «Чи вважаєте Ви, що.?». Мета цих питань — створити атмосферу взаєморозуміння, це часто дозволяє досягнути проміжних результатів. Зрозуміло, що застосування техніки опитування можливо тоді, коли нам потрібно отримати від співрозмовника професійну інформацію і коли наша мета полягає в тому, щоб краще пізнати і зрозуміти його. Окрім того, за допомогою запитань ми максимально активізуємо співбесідника, надаємо йому можливості самоутвердитися, чим полегшуємо вирішення свого завдання.
ЗАКРІПЛЕННЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ Полемічний двобій
1. Визначте мету, предмет суперечки на тему: «Гроші. Навіщо збирати? Де зберігати? На що витрачати? Як заощаджувати?». Що ви думаєте з приводу цієї проблеми?
2. Сформулюйте якнайбільше запитань суперникові. 3.
По черзі (за раундами) задавайте один одному запитання і відповідайте на питання суперника.
4. Користуючись здобутими на уроці знаннями, схарактеризуйте запитання й відповіді однокласників. Визначте переможців.
'ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Творче завдання. Напишіть есе «Мовна мода — це добре чи погано?»
2. Пошукове завдання. Доберіть цікаву інформацію про мовну моду.
Українська мова
21.03.22р.-25.03.22р.
Учням груп АКП-16, АКОФ-17
Матеріали до тем №24, 25:
Суперечка як вид комунікації. Різновиди суперечки. Правила ведення суперечки. Мистецтво відповідати на запитання
Лінгвістична розминка
► Прочитайте уважно висловлювання, поміркуйте і зробіть висновок: чи погоджуєтеся ви зі словами Леонардо да Вінчі, чи ні? Обґрунтуйте свою відповідь. І воістину завжди там, де бракує розумних доводів, там їх заміняє лемент,
що не трапляється з речами достовірними. От чому ми скажемо, що там, де кричать, там щирої науки немає, тому що істина має одне-єдине рішення, і коли воно оголошено, суперечка припиняється назавжди. І якщо суперечка виникає знову й знову, то ця наука — брехлива й плутана, а не така, що відродилася (Леонардо да Вінчі).
Робота над текстом
► Прочитайте текст, виділіть у ньому ключові слова, поясніть їхнє значення. Обов’язковим для сучасної людини є вміння компетентно обговорити життєво важливі проблеми, доводити й переконувати, аргументувати, відстоювати свою точку зору, відкидати думки опонента, тобто володіти полемічною майстерністю, мистецтвом спору або суперечки.
Будь-яка суперечка передбачає зіткнення думок або позицій. Кожна сторона активно відстоює свою власну точку зору і намагається розкритикувати точку зору супротивника. Якщо немає такого зіткнення думок, то немає і самого спору, а є якась інша форма комунікації. Так, наприклад, проповідь, молитва, лекція, доповідь не є суперечками. Якщо аргументація з приводу якогось питання спрямована на людей, які нейтрально або позитивно (тобто некритично) ставляться до неї, то немає ніяких підстав вважати цю комунікативну ситуацію суперечкою. Отже, суперечка — це комунікативна ситуація, де наявне активне ставлення до позиції співрозмовника, що виражається в її критичній оцінці.
· Слова, які необхідно виписати: полемічна майстерність, мистецтво спору, суперечка. Поміркуйте, чи можна зі змісту тексту зрозуміти значення виписаних слів.
Коментоване письмо
► Запишіть речення, коментуючи пунктограми та орфограми.
В існуванні різних поглядів на одну й ту саму проблему немає нічого дивного: кожне явище багатогранне, розмаїттям зв’язків з’єднане з іншими, одній людині важко врахувати всі його сторони. Суперечки найчастіше тому й виникають, що партнери по спілкуванню звертають увагу на різні сторони одного явища, і кожний із них має рацію. Інколи партнери ведуть суперечку, кожний з яких турбується лише про свої інтереси.
Запишіть і запам’ятайте визначення.
Пропонент — це той, хто висуває, обстоює тезу. Без пропонента не може бути ані спору, ані аргументативного процесу, оскільки спірні питання повинні бути кимось сформульовані і поставлені на обговорення. Пропонент може висловлювати власну думку або представляти колективну позицію з того чи іншого питання.
Опонент — другий обов’язковий учасник суперечки. Це той, хто заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув пропонент. Опонент може особисто брати участь у спорі або не брати участі в аргументативному процесі.
Аудиторія — третій, колективний суб’єкт суперечки. Це колектив, який має свої переконання, свої позиції, точки зору з питання, що обговорюється. Вона є основним об’єктом аргументативного впливу в спорі.
SMS-повідомлення
► Переписавши визначення, поміркуйте, які слова допоможуть вам краще запам’ятати ці поняття? Поділіться своїми думками з друзями.
Пропонент — той, хто висуває тезу;
Опонент — той, хто заперечує;
Аудиторія — колектив, який має свої переконання
Робота з картками
У риториці виділяють декілька класифікацій суперечок:
✵ за формою: дискусія, полеміка, диспут або дебати;
✵ за кількістю осіб, що беруть участь в обговоренні: суперечка-монолог, суперечка-діалог та суперечка-полілог.
✵ за способом ведення боротьби думок: усні та письмові.
Платформа 1
Дискусія (від лат. dіscussiо — «дослідження», «розгляд») — це публічна суперечка, мета якої полягає у з’ясуванні й порівнянні різних точок зору, у знаходженні правильного рішення спірного питання. Дискусія дозволяє краще зрозуміти те, що не є достатньо чітким і зрозумілим. Мета дискусії — досягнення консенсусу між учасниками суперечки стосовно проблеми, що обговорюється.
Вибіркове списування
► Прочитайте текст. Випишіть чинники. що складають основу дискусії.
Унікальним прикладом такої суперечки є дискусія, яка відбулася між двома видатними фізиками Н. Бором та А. Ейнштейном. Ця дискусія тривала протягом декількох десятиліть. Вони сперечалися і усно, і письмово, і на відстані, і при зустрічі. Іноді суперечка була по-академічному строгою, а інколи була схожою на вибух.
Причина дискусії полягала в обговоренні проблем квантової механіки, із створенням якої значно змінилися погляди фізиків на навколишній світ. Дискусія викликала значний інтерес серед науковців: за нею уважно стежили, в ній брали участь найвидатніші вчені — соратники Бора й Ейнштейна. Відомий голландський фізик Пауль Еренфест був «секундантом» суперечки. Він допомагав організовувати зустрічі між сперечальниками, вів їхнє листування, стимулював до активних дій.
У цій дискусії не було переможців. Ніхто нікого не переконав. Кожний з учасників залишився на своїй позиції.
А. Ейнштейн помер раніше Н. Бора на сім років. Однак Бор до останнього продовжував подумки сперечатися зі своїм опонентом. Саме про це свідчить одна цікава подробиця його життя. Останній малюнок, який Бор зробив на дошці в кабінеті за день до смерті, відтворював ейнштейнівський «ящик з фотоном», розмірковувати з приводу якого Бор, мабуть, ще продовжував.
Хоча до спільної думки два найвидатніших фізики так і не дійшли, однак їх дискусія була напрочуд плодовитою. Вона не зводилася до фіксування різних точок зору. Вчені спільно намагалися знайти істину, тому метою їхньої дискусії було не знищення, а, навпаки, збагачення один одного. В результаті уточнювалися їхні позиції, виправлялися неправильні визначення, будувалися нові аргументації. Вчені не були ворогами, вони з великою повагою ставилися один до одного, про що свідчать численні факти. Так, в одному із листів А. Ейнштейн, звертаючись до свого опонента, пише: «Дорогий, якщо не сказати любий, Боре!».
Полеміка (від грецьк. polemikos — «ворожий», «войовничий») — це суперечка, у якій є конфронтація, протистояння, протиборство сторін, ідей і думок.
Із цього визначення випливає суттєва різниця між полемікою, з одного боку, та дискусією — з іншого. Якщо Учасники дискусії або диспуту, відстоюючи протилежні Думки, намагаються дійти консенсусу, якоїсь єдиної думки, знайти спільне рішення, встановити істину, то мета полеміки — отримати перемогу над супротивником, відстояти і захистити свою власну позицію.
Диспут (від лат. disputo — «досліджую», «сперечаюсь») та дебати (від франц. debate — «сперечатися») як види суперечки в літературі часто розглядаються як схожі поняття.
Диспут — це публічна суперечка. Предметом диспуту є наукове або суспільно важливе питання. Форми диспуту: обговорення дисертації, публічний захист тез тощо. На відміну від дискусії диспут не тільки з’ясовує підстави, а й виявляє позиції сперечальників.
Дебати — це суперечки, які виникають при обговоренні доповідей, виступів на зборах, засіданнях, конференціях тощо. Мета дебатів — визначення ставлення учасників обговорення до спільних для всіх тез виступу.
Платформа 2
► Підготуйтесь і виразно прочитайте текст. Над чим вам ще треба працювати? Який висновок із прочитаного виможете зробити?
Окрім наведеної вище класифікації суперечок існують також такі: залежно від мети розрізняють: суперечку заради істини, суперечку заради переконання, суперечку заради перемоги і суперечку заради суперечки.
Суперечка заради істини, або діалектична суперечка, у чистому вигляді зустрічається рідко. Образно учасників такої суперечки можна уявити як двох людей, що розпилюють однією пилкою стовбур дерева. Як підкреслював філософ та логік Сергій Поварнін, цей вид суперечки «дає, окрім безперечної користі, істинну насолоду та задоволення і є насправді «розумовим банкетом».
Особливості: дуже старанно добираються та аналізуються докази; ретельно оцінюються позиції та точки зору протилежних сторін; ведеться спільний пошук істини. Учасники її глибоко поважають один одного, спонукають до уточнення формулювань та визначень, виявляють толерантність тощо. Девізом такої суперечки можна назвати вислів: «Платон мені друг, але істина дорожча».
Сейф мовних знань
► Уважно прочитайте текст, виберіть лише ті фрагменти, які вам допоможуть дослівно переказати прочитане.
Цікаву характеристику цього виду спору дає відомий польський філософ і логік Тадеуш Котарбінський, який називає суперечки заради істини «предметними дискусіями». Він пише; «Хто хоче з’ясувати істину, той не менш старанно шукає її і в переконаннях, і в припущеннях супротивника, хоча останні спочатку і не погоджуються з його власними поглядами. Щоб витягти це, він намагається допомогти супротивнику знайти для його думки слова, які б найбільш точніше виражали її; зрозуміти супротивника краще, ніж той сам себе розуміє. Замість того, щоб використовувати слабку аргументацію супротивника для розвінчування та знищення його справи, учасник предметної дискусії докладає зусиль, щоб витягти із міркувань супротивника все цінне, що допоможе виявленню істини. Це немов розподіл праці: «Ти будеш намагатися відстоювати свою гіпотезу, а я свою, і подивимося, що з цього вийде. Я буду намагатися спростувати твої твердження, а ти — мої. Давай у нашому дослідженні спростовувати все, бо тільки таким способом можна виявити те, що спростуванню не піддається. Те, що при цьому встоїть, і буде спільно знайденою істиною. Нехай же вона і буде єдиним переможцем у цій суперечці».
Одним із мотивів переконання може, бути переконання людини у мудрості співрозмовника. Якщо для цього застосовуються різноманітні хитрощі, то така суперечка називається софістичною. Головне завдання, що стоїть перед суперечниками — «взяти гору» над супротивником за будь-яку ціну, використовуючи будь-які методи. Така суперечка називається еристичною суперечкою, або «парламентською». Метою такої суперечки завжди є перемога, а не досягнення істини.
Платформа 3
► Читаючи текст, виберіть слова, що допоможуть скласти таблицю класифікації видів суперечки.
Досить часто трапляється і такий вид спору, як суперечка заради суперечки. Це «мистецтво заради мистецтва», своєрідний «спорт». Для людей, які ведуть подібний спір, однаково, про що, з ким і з якою метою сперечатися. Головне для них — перебувати в стані сперечання.
Вкраплення
► Уважно прочитайте текст. Поміркуйте, чи вступали ви коли-небудь у таку суперечку? Зробіть для себе необхідні висновки.
«Такий «спортсмен»,— пише Сергій Повариш,— не розбирає часто, заради чого потрібно сперечатися, а заради чого не потрібно. Радий сперечатися за все і з будь-ким, і чим важча думка, яку обстоюють, тим вона іноді для нього стає ще привабливішою. Для деяких взагалі не існує парадокса, який вони не взялися б захищати, якщо ви сказали «ні»... Сьогодні такий «спортсмен» доводить, що А є Б, і так гарячкує, немов би це — саме свята святих його душі. Завтра він буде доводити, що А не Б, а В, і так само гарячкуватиме».
Суперечки також можна розрізняти за кількістю осіб, що беруть участь в обговоренні проблемних питань. За цією ознакою виділяють три види спорів: суперечка-монолог(людина сперечається сама з собою, це гак званий внутрішній спір), суперечка-діалог (сперечаються дві особи) та суперечка-полілог (спір ведеться кількома особами).
У свою чергу, суперечка-полілог може бути масовою (усі присутні беруть участь у спорі) і груповою (спірне питання вирішує окрема група осіб у присутності всіх учасників).
І, нарешті, за способом ведення боротьби думок суперечки поділяють на усні та письмові. Усні суперечки, як правило, обмежені часом і простором: проводяться на конференціях, засіданнях, заняттях тощо.
Письмова форма суперечки передбачає опосередковане спілкування учасників спору. Такі суперечки триваліші за часом, порівняно з усними.
Самостійна робота
► Створіть таблицю «Різновиди суперечки». Використайте з цією метою теоретичні відомості, викладені в завданні «Робота над текстом».
Українська мова
14.02.22р.-18.02.22р.
Учням груп АКП-16, АКОФ-17
Матеріали до теми №22:
Мовленнєвий вчинок. Мовленнєва подія
Особистість людини формується у вчинках і виявляється через них.
Вчинок - свідома дія, під час якої людина визначає себе морально, ціннісно і стверджує себе ставленням до іншої людини, до себе, до групи людей. Вчинок - це одиниця соціальної поведінки. Виявляється він у свідомій дії, бездіяльності, жесті, висловленні.
Якщо
вчинок виражається у висловлених словах - це мовленнєвий вчинок. Вчинки бувають
красиві й погані, добрі й злі, жорстокі, продумані й непродумані. Мовленнєва
подія - це конкретний факт мовленнєвої активності.
Практична робота
Опрацювати теоретичний матеріал, розміщений на
інформаційних картках. Під час читання зробити такі позначки і пояснити їх:
V
— інформація відома;
+
— нова інформація;
!
— найбільш важливі думки;
?
— інформація, яка виявилася несподіваною.
Інформаційна
картка № 1
Комунікативна
стратегія — це правила й послідовності комунікативних дій, яких дотримується
адресант для досягнення комунікативної мети. Мовленнєва стратегія — це
загальний план досягнення мети мовленнєвої діяльності в певній комунікативній
ситуації.
Мовленнєва
тактика становить сукупність послідовних конкретних дій мовця, спрямованих на
досягнення мети мовленнєвої діяльності в певній ситуації. Наприклад, мовець
радиться, дає змогу слухачеві виявити свою самостійність, рішення приймаються
спільно. Основу цієї тактики становлять відповідні прийоми: пригадування
визначених принципів поведінки («Як ми вже домовилися...»); наголошення на
спільності поглядів; порада щодо рішення; передбачення результату співпраці;
звернення за порадою.
Інформаційна
картка № 2
Принцип
«мовленнєвого вчинку». Мова людини є точним показником її людських якостей і
культури. У процесі риторичної освіти набувається досвід успішної мовленнєвої
поведінки, яка складається з мовленнєвих вчинків. Мовленнєвий вчинок — це
навмисно створене висловлювання, яке віддзеркалює моральну позицію мовця, мета
якого — впливати на адресата в ситуації спілкування.
Метод « Проба пера»
-
Скласти план виступу
перед аудиторією на тему:
-
«Якою має бути
дівчина»;
- «Які риси ви поважаєте у наших юнаків»
Метод «Сторітелінг»
-
Добрати приклади-ілюстрації з життєвого досвіду до таких приказок:
1.
У решеті води не вдержиш.
2.
Часом з квасом, а порою з водою.
3.
Дома й солома їдома, а в гостях і сіно не їсться.
4.
Щастя не кінь — хомута на нього не накинеш.
5.
Не все, що сіре, те вовк.
6.
На те й щука в річці, щоб карась не дрімав.
7.
Не святі горшки ліплять.
Готуємося до ЗНО
Відредагуймо речення.(кожен учень отримує картку з двома реченнями ,які треба відредагувати)
1.
Підсобне господарство університету організувало роботу по систематичному
забезпеченню студентської їдальні продуктами харчування.
2.
Перед керівництвом заводу стоїть завдання організації справи підготовки
кваліфікованих робітників.
3. У плані підготовки до зимового періоду
зроблено небагато.
4.
Великі зміни намічено зробити в галузі поліпшення підготовки майбутніх
інженерів.
5.
У студентському середовищі широко поширені деякі негативні тенденції.
6.
Конструктори вирішують велику програму підвищення продуктивності праці на
заводі.
Довідка.
1. Підсобне господарство університету забезпечує студентську їдальню продуктами
харчування.
2. Керівництво заводу має організувати
підготовку кваліфікованих робітників. 3. Підготовку до зимового періоду не
завершено.
4.
Буде поліпшена система підготовки інженерів. (Позитивні зміни відбудуться в
системі підготовки інженерів.)
5. У студентському середовищі помітні
(з’явилися) деякі негативні тенденції. 6. Конструктори розробляють (чи
впроваджують) програму підвищення продуктивності праці на заводі.
Метод «Ситуація»
Виявлення
вчинку
1.Учителька
виявила дві однакові роботи, одна з яких списана. Запитання «Хто в кого
списав?»
Мовчання
обох
2.14-річний Володимир Приходько виніс дворічну сусідку з
палаючого будинку.
Свідома
дія
3.Жителька
одного з міст повідомила подрузі: « Ми збираємося нашою старою, дружною
компанією і влаштовуємо завтра бенкет - шашлик зі свинини... Будемо смачно
їсти, жартувати й навіть танцювати. До чого мені той піст».
Висловлення
4.
Одного разу однокласник сказав своєму ровеснику: «Я радий, що ти з’явився в
моєму житті. Я поважаю тебе як друга», і
цим урятував однокласника від переїзду до іншої школи.
Висловлення
5.У
ситуації, коли всі довкола глузували з однокласниці і дошкульних дотепах, подруга сказала: «Я вірю в
тебе! Ти класно зіграєш цю роль». І ці
декілька слів не лише додали сил, уселили віру, а й змінили
життя.
Висловлення
6.Сцену
жорстокого поводження з ученицею
спостерігав натовп допитливиходнокласників...
Бездіяльність
Метод «Займи позицію»
-Прочитайте
запитання. Якщо відповідь на обидва однакова - «Я», то котре «Я» можна вважати
вчинком?
1.
Хто з вас бачив, як сходить сонце?
2.
Хто згоден змінити свої плани на вихідні, щоб провідати хвору бабусю?
3.
Хто візьме на себе відповідальність за прийняте рішення?
4.
Хто бере участь у змаганнях із баскетболу?
5.
Хто посміє зашкодити мені провчити цього слабака?
-
У якій ситуації «Ні» є вчинком? Якими цінностями керувалися мовці?
Уміння
говорити «ні» це спосіб самозахисту, реалізації життєвих принципів, можливість
виставити межу, заявити про повагу до себе й до інших.
1.
Пропозиція: «Ходімо у вихідний на прогулянку в парк».
2.
Пропозиція: «Ми вирішили оголосити бойкот однокласникові (однокласниці), щоб
провчити. Ти з нами?»
У
декого з нас живе страх не сподобати ся, хтось не хоче стати перешкодою
спільній справі чи втратити добрі стосунки, довіру.
3.
Пропозиція: «Хочеш, зателефонуємо твоїм батькам, скажемо, що з тобою сталася
біда. Перевіримо, чи люблять вони тебе».
Приймаючи
рішення, пам’ятайте, що в цю мить є ціннішим для вас.
Метод «Рольова гра»
Прочитайте
речення і порівняйте їх. Проаналізуйте вчинки. Визначте ціннісне поле мовців,
яким керуються мовці у вчинках.
«Не треба мені подарунків!» - каже дитина, невдоволена подарунком батьків на день народження.
«Не треба мені подарунків!» - каже дитина батькам напередодні дня народження, розуміючи тяжку фінансову ситуацію в родині.
«Обійдемося без святкової вечері й сукні (костюма)!» - мовлять ображені діти у відповідь на пояснення батьків, чому вони не в змозі оплатити це.
«Обійдемося
без святкового одягу!» - заявили учні однієї з приватних шкіл Харкова,
вирішивши витратити гроші, призначені на випускну вечірку, на допомогу хворим
дітям.
Підсумовуючи урок, продовжіть речення:
На
уроці я дізнався (дізналася) ...
Науроці
я відчув (відчула) труднощі ...
На уроці мене найбільше вразило ...
Домашнє завдання
Виконайте
один із варіантів домашнього завдання.
1.Підготувати
лепбук на тему«Відмова в нашому житті».
2.Прочитайте
екологічні казки за покликанням http://eco.ks.ua/vasiltchuk_ eco_tales.htm.
Випишіть із них фрагменти, що можуть ілюструвати мовленнєві вчинки. Усно
прокоментуйте їх.
Українська мова
07.02.22р.-11.02.22р.
Учням груп АКП-16, АКОФ-17
Матеріали до теми №21:
Ефективність мовлення. Стратегія і тактика мовленнєвої поведінки. Комунікативний намір
Прочитайте уривок з вірша М. Луківа. Зверніть увагу на те, яку рису людської мудрості підкреслює автор. Чи згодні ви з ним?
Зло нічого не дає, крім зла.
Вмій прощати, як прощає мати.
За добро добром спіши воздати,—
Мудрість завше доброю була.
Витри піт солоний із чола
І трудись, забувши про утому,
Бо людина ціниться по тому,
Чи вона зробила, що могла.
Скільки сил у неї вистачало,
Щоб на світі більше щастя стало.
► Дайте відповіді на запитання.
· Що таке риторика?
· Що таке мовленнєва ситуація? Елементи мовленнєвої ситуації.
· Які існують вимоги до мовлення оратора?
· Які види слухання ви знаєте?
· Які ораторські прийоми застосовуються на різних етапах виступу?
· Що таке естетика тексту?
· Які є види читання?
Орфографічна вправа:
► Уставте пропущені букви, поясніть орфограми.
Шви..кісний, якіс..ний, улес..ливий, осві..читися, хвас..ливий, контрас..ний, щас..ливий, блис..нути, аген..ство, волейболіс..ці, заїз..ний, їз..жу, учас..ник, заздріс..ний, ус..ний, випус..ний, стис..нути, щотиж..ня, студен..ський, студен..ство, очис..ний, скатер..ка, буревіс..ник, п’я..десят.
Робота з підручником
► Вивчіть матеріал параграфа «Стратегія й тактика мовленнєвої поведінки».
Словникова робота
► Ознайомтеся з новими термінами, уточнивши їхнє значення за словником.
Комунікативна тактика — зумовлені стратегією мовленнєві кроки, що в сукупності дають змогу досягти головної комунікативної мети.
Комунікативна стратегія — головна лінія мовленнєвої поведінки в межах конкретної комунікативної події, що визначається загальною метою комунікації, ситуативним контекстом і уявленнями про адресата.
Мовленнєва комунікація — це процес спілкування за допомогою мови.
Мовленнєвий акт — цілеспрямована мовленнєва дія.
Типи мовної комунікації визначають за низкою ознак:
1. Умови спілкування: а) пряме, або безпосереднє, спілкування з активним зворотним зв’язком (наприклад, діалог) і з пасивним зворотним зв’язком (наприклад, письмове розпорядження тощо); б) опосередковане спілкування (наприклад, виступ по радіо, телебаченню, у засобах масової інформації).
2. Кількість учасників: а) монолог (мова однієї людини); б) діалог (мова двох людей); в) полілог (мова кількох людей).
3. Мета спілкування: а) інформування; б) переконання (включаючи спонукання, пояснення тощо); в) розвага.
4. Характер ситуації: а) ділове спілкування (бесіда, переговори, інтерв’ю тощо); б) наукове спілкування (доповідь на конференції, лекція, дискусія тощо); в) побутове спілкування (розмови з близькими людьми і т. п.).
Дослідження-характеристика
Прочитайте уважно текст. Оцініть мовленнєву ситуацію, представлену в тексті.
— Чому ти сердишся й ображаєшся? Чи не краще заспокоїтися й пробачити? — запитав Учитель.
— А чому я повинен робити йому ласку й прощати його, він же... — хотів було виправдатися учень.
— Пробач, що перебиваю тебе,— сказав Учитель.— Дозволь поставити тобі два запитання, і тоді я відповім на всі твої «як» і «чому».
Учень ствердно кивнув.
— Тобі добре, коли ти гніваєшся й ображаєшся? — запитав Учитель.
— Ні, звичайно ж,— відповів учень.
— Так кому ж ти робиш послугу, коли завдяки незлобності, спокою й прощення робиш собі добре?
— Але скажіть, як можна не ображатися? Це ж так важко.
— Ти головне зрозумій, що кожен раз, коли ти захочеш ударити когось хлистом засудження або образи, першим, замахуючись, ти вдариш себе.
Дайте характеристику описаній мовленнєвій ситуації за планом:
1. Умови спілкування.
2. Кількість учасників.
3. Мета спілкування.
4. Характер ситуації.
5. Ефективність спілкування.
Робота з текстом
► Оцініть мовленнєву ситуацію в тексті.
► Закінчіть притчу, дописавши слова батька. Порівняйте свої варіанти з оригіналом.
► Якою була тактика мовленнєвої поведінки зустрічних людей з батьком та сином? Чи ефективним було спілкування батька й сина з навколишніми? Поясніть своє бачення.
Батько зі своїм сином і мулом у полуденну спеку подорожував по курних провулках міста. Батько сидів верхи на мулі, а син вів його за вуздечку.
— Бідний хлопчик,— сказав перехожий,— його маленькі ніжки ледь поспівають за мулом. Як ти можеш сидіти на мулі, коли бачиш, що хлопчисько зовсім вибився з сил?
Батько прийняв його слова близько до серця. Коли вони завернули за ріг, він зліз з мула й велів сину сісти на нього. Незабаром зустрівся їм інший чоловік. Гучним голосом він сказав:
— Як не соромно! Малий сидить верхи на мулі, як султан, а його бідний старий батько біжить слідом.
Хлопчик дуже засмутився від цих слів і попросив батька сісти на мула позаду нього.
— Люди добрі, бачили ви щось подібне? — заголосила жінка, що йшла їм назустріч.— Так мучити тварину! У бідного мула вже провисла спина, а старий і молодий ледарі сидять на ньому, начебто він диван, бідна істота!
Не кажучи ні слова, батько і син, осоромлені, злізли з мула. Щойно вони зробили кілька кроків, як зустрівся їм старий дід і почав насміхатися з них:
— Чого це ваш мул нічого не робить, не приносить ніякої користі й навіть не везе когось із вас на собі?
Батько сунув мулові повну пригорщу соломи і поклав руку на плече сина...
Оригінальна кінцівка.
— Що б ми не робили,— сказав він,— обов’язково знайдеться хтось, хто з нами буде не згодний. Я думаю, ми самі повинні вирішувати, що нам робити.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО
Усне висловлювання
► Узагальнюючи вивчене на уроці, підготуйте усне висловлювання з теми «Умови ефективної мовленнєвої поведінки».
ПІДСУМОК УРОКУ
► Заповніть контрольний лист, оцінивши свої знання з теми.
Основні питання й уміння з вивченої теми | Оцінка |
Знання фактичного матеріалу | |
Уміння слухати текст | |
Уміння виділяти головне в прочитаному | |
Уміння складати текст для публічного виступу | |
Уміння виступати перед аудиторією | |
Володіння тактикою мовленнєвої поведінки |
Складіть усне монологічне висловлювання з теми «Що я знаю про риторику».
Українська мова
01.02.22р.-04.02.22р.
Учням груп АКП-16, АКОФ-17
Матеріали до теми №20:
"Текст як одиниця спілкування. Етапи підготовки тексту виступу. Види читання і записування тексту виступу. Естетика тксту"
- зв'язність (розташування речень у певній послідовності, що відображає логіку розвитку думки від тези до висновку; кожне наступне речення доповнює й продовжує попереднє);
- комунікативність (текст створюють з метою інформувати);
- членованість (текст членується на речення, абзаци, параграфи, розділи, частини тощо);
- інформативність (текст містить у собі якусь інформацію).
У вступі формулюється теза — думка, яку треба довести.
- аргументи до документів — факти, отримані шляхом спостереження, досвіду, цифровий чи статистичний матеріал, документи, доведені положення тощо. Вони націлені на те, щоб довести, тобто установити істинність тези;
- аргументи до людини — посилання на висловлення, думки авторитетних людей: учених, письменників, суспільних діячів, фахівців; привертання уваги до переваг і недоліків, смаків опонента. Вони мають на меті переконати — зробити слухачів однодумцями, посилити впевненість, що істинність тези доведена.
Основа переконливості мовлення — доказовість, але важливу роль відіграє риторична майстерність: пафос, манери, голос, упевненість у неспростовності суджень. - Етапи підготовки тексту виступу
1. Визначення теми. Тему для виступу можна вибрати самостійно або ж її можуть запропонувати. При самостійному виборі потрібно зважати на аудиторію, актуальність теми, різноплановість її висвітлення в різних джерелах, конфлікт поглядів. Формулювання теми має бути лаконічним і водночас інформативним.Приклад:Порівняй: «Емоджі: за і проти» і «Чи повернуться люди в майбутньому до «наскельного живопису» і передаватимуть свої почуття через малюночки?» У першій темі закладено конфлікт, тому вона зацікавить усіх, а друга занадто багатослівна й не містить конфлікту, тому її сприйматимуть не так жваво.2. Формулювання мети. Для чого оратор виголошує промову: розважити людей, поінформувати їх, переконати в чомусь, спонукати до дій? Саме на ці запитання потрібно відповісти, готуючись до виступу, тобто сформулювати мету як для себе, так і для слухачів. Визначення цільової настанови полегшує сприйняття теми й налаштовує аудиторію.
3. Складання плану. План — це покрокова інструкція до розкриття теми. Ним не варто нехтувати, тому що саме план є каркасом, на якому триматиметься уся будівля промови. План можна редагувати, відкидаючи одне й додаючи інше, але в той же час треба стежити за цілісністю «кістяка».
Плани бувають трьох видів: простий (у вигляді простих речень), складний (у вигляді простих речень із підпунктами) і цитатний (замість простих речень — цитати).
Здавна прийнято таку схему промови: вступ — основна частина — висновки. Саме цій схемі й має відповідати план.
4. Матеріал можна й треба добирати з різних джерел. Найпоширеніші з них: особистий досвід, роздуми й спостереження, інтерв’ю й бесіди, читання.
Нові ідеї, цікаві дані, факти, приклади, ілюстрації для промови можна отримати від очевидців подій, з офіційних документів, з науково-популярної, довідкової, художньої літератури, періодичних видань, різних інтернет-ресурсів. Необов'язково використовувати одразу всі джерела, але працювати з ними слід.
5. Робота над конспектом. Для цього краще використовувати картки, кожна з яких відповідає пункту чи підпункту плану. Таким чином можна змінювати послідовність викладу матеріалу, «бачити» динаміку розгортання думок, відшукати «слабкі» місця в промові. Після складання текст можна переписати як звичайно.
Під час роботи над конспектом треба дотримуватись кількох правил:- використовувати повні речення;- кожен пункт чи підпункт записувати з абзацу;- редагувати промову відповідно до стилю: чи відповідають вибрані слова меті промови й аудиторії, до якої вона буде звернена; чи не будуть якісь слова випадати із загального тексту стилістично;- стежити за легкістю й доступністю мовлення (чи не перевантажений текст термінами, цитатами, фактами й прикладами).
6. Репетиція. І початківцям, і досвідченим ораторам перед виступом не завадить потренуватися виголошувати промову. Це допоможе визначити час звучання (100–120 слів на хвилину — найсприятливіший темп для аудиторії). Незамінним «помічником» стане дзеркало. Можна записати виступ на диктофон, а потім прослухати його — це допоможе помітити сильні й слабкі місця в промові.Естетика текстуПромова має приносити слухачам естетичну насолоду, тому зверни увагу на образність мовлення, жвавість, інколи парадоксальність, нетривіальність думки.Завжди доречними в тексті будуть тропи (звичайно ж, якщо виступ не наукової тематики): антоніми (прийом контрасту, антитези), гіперболи чи літоти (для посилення сприйняття), епітети, порівняння, метафори (для творення образності); фразеологізми, прислів’я та приказки.Елегантний зовнішній вигляд, добре поставлений голос, природна міміка, виважені жести, правильна поза теж належать до категорії естетичного.Отже, під час роботи над текстом пам'ятай про такі складові промови:8 складових правильної промови
Пам'ятка «12 кроків до успіху, або Як підготувати виступ»
Немає коментарів:
Дописати коментар