Фінансова грамотність

Фінансова грамотність АК-25

27.04.2022р.
Урок № 29

ФОРМИ СТРАХУВАННЯ

Основні форми страхування, їх класифікація

За формою проведення страхування буває:

  • — добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Закону України " Про страхування".
  • — обов'язкове - це страхування, яке здійснюється відповідно до законодавчих норм, згідно з яким страховик зобов'язується страхувати відповідні об'єкти, а страхувальники — вносити належні страхові платежі (страхування майна сільськогосподарських підприємств, страхування пасажирів і військових). Видами добровільного страхування можуть бути:
  • — страхування життя;
  • — страхування від нещасних випадків;
  • — медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);
  • — страхування здоров'я на випадок хвороби;
  • — страхування залізничного транспорту;
  • — страхування наземного транспорту (крім залізничного);
  • — страхування повітряного транспорту;
  • — страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);
  • — страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);
  • — страхування від вогнегасних ризиків та ризиків стихійних явищ;
  • — страхування інвестицій;
  • — страхування фінансових ризиків;
  • — фінансування судових витрат;
  • — страхування медичних витрат;
  • — страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;
  • — інші види згідно зі ст. б Закону України "Про страхування ". В Україні здійснюють такі види обов'язкового страхування:
  • — страхування спортсменів вищих категорій;
  • — особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
  • — авіаційне страхування цивільної авіації;
  • — страхування засобів водного транспорту;
  • — страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інцеденту;
  • — страхування об'єктів космічної діяльності;
  • — інші види згідно з ст. 7 Закону України "Про страхування ".

Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін. Натомість в обов'язковому страхуванні відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповіних законодавчих актів, якими передбачено перелік об'єктів, що підлягають страхуванню; перелік страхових подій, винятки з них; максимальні страхові тарифи; страхові суми; рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти. Право на здійснення обов'язкових видів страхування може отримати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію.

Залежно від об'єкту страхування поділяється на майнове (обов'язкове і добровільне), особисте (добровільне) та страхування відповідальності.

Майнове страхування. Об'єктами цієї галузі є матеріальні цінності у широкому понятті - майно громадян, основні й оборотні засоби підприємств, організацій та установ, транспортні засоби тощо. Призначення майнового страхування полягає у відшкодуванні збитку, що виражається при загибелі й ушкодженні яких-небудь предметів через настання стратегічного випадку. Страхувальником виступає власник майна. Максимальний розмір страхового відшкодування визначається страховою сумою і виплачується при повній загибелі майна. При ушкодженні майна відшкодування складає частину страхової суми, в залежності від ступеня ушкодження і методу відшкодування витрат.

Методи відшкодування втрат бувають такими:

  • - метод пропорційного відшкодування збитку. Страхове відшкодування становить таку частину збитку, яку страхова сума складає стосовно страхової оцінки майна;
  • - метод "першого ризику". Всі збитки, що не перевищують страхову суму, відшкодовуються цілком, а інші не відшкодовуються зовсім.

Особове страхування. Об'єктом є життя, здоров'я і працездатність населення. Його призначення - виплата громадянам обумовленої грошової суми при настанні визначеної події в їхньому житті.

Особисте страхування підрозділяється на:

  • 1. Страхування від нещасних випадків:
    • - індивідуальне страхування громадян;
    • - страхування працівників за рахунок організацій, де вони працюють;
    • - страхування дітей і школярів;
    • - страхування пасажирів авіаційного і залізничного транспорту.
  • 2. Страхування життя:
    • - змішане страхування; його тарифи підвищуються зі збільшенням віку і знижуються при великій тривалості дії договору;
    • - страхування дітей;
    • - весільне страхування;
    • - страхування пенсій;
    • - страхування на випадок смерті застрахованого;
    • - страхування на випадок втрати працездатності.

Страхування відповідальності. При страхуванні відповідальності об'єктом виступають зобов'язання страхувальників виконувати договірні умови з поставок продукції, погашення заборгованості кредиторам чи відшкодування матеріального або іншого збитку, якщо він був заподіяний іншим особам. При страхуванні відповідальності необхідне відшкодування за винного виплачує, згідно із законодавством, організація.

Щоб окреслити інтереси партнерів у страхуванні, в його галузях необхідно визначити підгалузі й конкретні види страхування.

Названі елементи розташовуються таким чином, що кожний наступний є частиною попереднього в підпорядкованості від вищого - галузі до підгалузі й виду. Такий метод класифікації застосовується як до обов'язкового, так і до добровільного страхування.

У майновому страхуванні виділяються підгалузі:

  • - страхування майна підприємств (юридичних осіб);
  • - страхування колективного майна (у господарських товариствах, кооперативах

тощо);

- страхування приватного майна.

В особистому страхуванні виділяються підгалузі:

  • - страхування життя;
  • - страхування від нещасних випадків;
  • - медичне страхування.

У страхуванні відповідальності виділяються підгалузі:

  • - страхування заборгованості;
  • - страхування на випадок відшкодування збитку.

Інтереси двох сторін прямо пов'язані з величиною страхових тарифів, що лежать в основі страхових внесків, та з відповідним обсягом страхового відшкодування. Саме цим зумовлено необхідність розподілу підгалузей на конкретні види страхування






Фінансова грамотність АК-25

27.04.2022р.
Урок № 28

СТРАХУВАННЯ. НАВІЩО ВОНО ПОТРІБНЕ?



Розпочнемо з найголовнішого - законодавства. Перший закон, на який потрібно звернути увагу, - Закон України "Про страхування", де закріплено головні поняття страхування, другий - глава 67 Цивільного кодексу України, яка містить правове регулювання договору страхування. Переглянувши це законодавство, Ви легко будете орієнтуватись у питаннях страхування та володіти базовою інформацією, яка буде корисною та необхідною Вам та Вашим близьким.

 

 

Що стосується самого поняття страхування, то, переглянувши статтю 1 ЗУ "Про страхування",  легко дати відповідь на це запитання. "Страхування"- це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових   випадків),   визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що  формуються  шляхом  сплати  фізичними  особами  та  юридичними особами  страхових  платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

           

            Іншими словами можна сказати так: страховка - захист майнових інтересів фізичних та юридичних ociб, який забезпечується на випадок настання конкретної події, їх перелік закріплено у страхових договорах або законодавстві.  

 

Наприклад, застрахувавши свою квартиру, Ви можете уберегти себе від можливих збитків перед сусідами, зберігши при цьому свій добробут, спокій і хороші відносини з ними. Страхування майна надасть Вам гарантії безпеки при пожежі, зломі, залитті квартири водою (аварія водопровідних, опалювальних та каналізаційних систем) тощо.


 

Законодавством передбачено такі види страхування: добровільне або обов’язкове. Застрахуватисяможуть як громадяни України, так і нерезиденти (іноземні громадяни) або особи без громадянства, що постійно проживають в Україні. Давайте більш детально зупинимось, розглянемо та наведемо деякі з них.

 

            Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником (Вами) і страховиком (страховою компанією). Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог  Закону.

 

            Страхування життя, страхування від нещасних випадків, медичне страхування, страхування здоров'я на випадок хвороби, страхування наземного транспорту та інші види добровільного страхування можуть виникати між Вами та страховою компанією на добровільних засадах! Розмір суми, яку Ви повинні сплачувати, строки та умови повинні бути визначені безпосередньо в договорі страхування за згодою сторін.

 

Обов'язкове страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів (законів України), якими передбачено перелік об'єктів, що підлягають страхуванню. Наприклад, медичне страхування, страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (автоцивілка), страхування відповідальності власників  собак щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам, страхування цивільної відповідальності громадян  України, що  мають  у  власності  чи  іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї, страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну та інші види, передбачені законодавством

 

Для  здійснення  обов'язкового  страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового  страхування,  розміри  страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.



 

            Юридична компаніЇ надаЮТЬ послуги страхування фізичних та юридичних осіб 

 Ви можете застрахувати:

 

-     нерухомість(квартиру, будинок, дачу);

-     автомобіль (КАСКО, АВТОЦИВІЛКА, ДЦВ);

-     вантажоперевезення;

-     відповідальність перед третіми особами;

-     іноземнця на випадок екстреної медичної допомоги;

-     фізичну особу, яка подорожуює або виїжджаютє за кордон та інші види страхування .


ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

Скласти розгорнутий конспект до теми.









Фінансова грамотність АК-25

20.04.2022р.
Урок № 27

Права та обов`язки споживача фінансових послуг

Ви будете знати, хто є споживачами фінансових послуг, їхні права і обов'язки та які органи здійснюють державне регулювання на фінансових ринках.

Ключові тези

1. Споживачами фінансових послуг є фізичні та юридичні особи, яким дане право самостійно обирати фінансову установу для отримання необхідної послуги. Фінансові послуги надають лише фінансові установи.

2. В Україні діють державні органи, які регулюють діяльність на фінансових ринках і здійснюють захист прав споживачів фінансових послуг

3. Договір про фінансові послуги як письмовий документ складається з умов, про які домовилися сторони. Вимоги до змісту цих договорів установлюються законодавством.

4. Споживачі фінансових послуг наділені широкими правами у сфері споживання фінансових послуг. Особлива увага приділяється праву споживача на потрібну, достовірну і своєчасну інформацію про фінансову послугу.

5. Окрім прав, споживачі фінансових послуг наділені обов'язками.

Які фінансові послуги найпоширеніші в Україні

Фінансові послуги надає споживачам фінансова установа.

Споживачами фінансових послуг є юридичні та фізичні особи, які наділені правом самостійно обирати фінансові установи і фінансові послуги.

Фінансова послуга - це операція з фінансовими активами, що виконується в інтересах споживачів з метою отримання ними прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Найпоширеніші в Україні фінансові послуги:

  • оплата комунальних послуг через банк;
  • банківські рахунки та банківські картки з їх обслуговуванням;
  • проведення платежів через термінал;
  • обмін валют;
  • позика і кредитування;
  • перекази коштів через банк;
  • банківські послуги, здійснені через засоби мобільного зв'язку та мережу Інтернет;
  • лізинг;
  • банківський вклад (депозит);
  • страхування;
  • торгівля цінними паперами;
  • послуги у сфері накопичувального пенсійного забезпечення

У структурі ринку фінансових послуг в Україні переважає ринок банківських послуг.

Які органи здійснюють державне регулювання фінансових послуг і забезпечують захист прав споживачів цих послуг

  • Регулювання і нагляд за банківською діяльністю здійснює Національний банк України.
  • Діяльність на фондовому ринку регулює і контролює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
  • Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, здійснює нагляд і контроль за діяльністю небанківського сектору на фінансовому ринку.
  • В Україні діє спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - Держспожив-інспекція, яка у сфері фінансових послуг здійснює захист прав споживачів послуг у частині контролю договорів споживчого кредитування.
  • Захист прав споживачів фінансових послуг здійснюють суди.

Що містить договір про фінансові послуги

Договір про фінансові послуги - це письмовий документ, який складається з обов'язкових реквізитів та умов договору.

До обов'язкових реквізитів належить:

  • назва документа;
  • назва, адреса і реквізити суб'єкта підприємницької діяльності, який отримує фінансові послуги, або прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адреса;
  • найменування, місцезнаходження юридичної особи, яка надає фінансові послуги;
  • підписи сторін.

До обов'язкових умов договору належать такі:

  • найменування фінансової операції;
  • розмір фінансового активу, зазначений у грошовому вираженні, строки його внесення та умови взаєморозрахунків;
  • строк дії договору;
  • порядок зміни і припинення дії договору;
  • права і обов’язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;
  • інші умови за згодою сторін.

Фінансовим установам забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів без повідомлення споживача.

Які основні права і обов'язки споживача фінансових послуг

Споживачі фінансових послуг мають такі права:

  • право на захист через державні органи (Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Держспоживінспекція, суди);
  • право на належну якість обслуговування, що включає в себе повагу особистості, відсутність дискримінації за статевим, релігійним, майновим станом, расою, національністю тощо;
  • право на потрібну, достовірну та своєчасну інформацію про фінансову послугу;
  • право вільного вибору фінансової послуги та компанії, яка її надає;
  • право знати свої права споживача фінансових послуг, що включає можливість здобувати знання, необхідні для прийняття самостійних рішень, про фінансові послуги;
  • право на відмову від фінансової послуги та розірвання договору про таку послугу в разі, якщо виконавець такої послуги своєчасно не приступив до виконання обов'язків за договором;
  • право на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договору про фінансові послуги;
  • право на об’єднання у громадські організації споживачів фінансових послуг;
  • інші права, передбачені законодавством України.

Основні обов'язки споживача фінансових послуг:

  • перед укладенням договору про фінансові послуги уважно ознайомитися з умовами надання цих послуг;
  • дотримуватися умов договору при реалізації договору про фінансові послуги;
  • у разі нерозуміння умов договору та правил надання фінансових послуг звернутися за їх роз'ясненням до фінансової установи, яка надає послугу;
  • подавати до фінансової установи документи, потрібні для здійснення ідентифікації споживача (для фізичних осіб - паспорт, ідентифікаційний код);
  • надавати, у разі потреби, на вимогу фінансової установи документи і відомості про джерело походження коштів, які надаються для здійснення фінансової операції;
  • дотримуватися чинного законодавства у своїй діяльності, зокрема при споживанні фінансових послуг;
  • інші обов’язки, встановлені законодавством України.

ПІДСУМКИ

1. В Україні операції з фінансовими активами здійснюють фінансові установи.

2. Держава здійснює регулювання і нагляд за ринками фінансових послуг через свої органи.

3. Договір про фінансову послугу - це угода сторін, за якою одна сторона за завданням другої сторони надає фінансову послугу, а інша сторона зобов'язується сплатити виконавцеві за надану послугу кошти в розмірі, визначеному сторонами.

4. Законодавство України надає споживачам фінансових послуг широкі права. Особливу увагу приділено деталізації права на інформацію.

5. Окрім прав, на споживачів фінансових послуг покладено й обов'язки.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

  • 1. Які юридичні особи надають в Україні фінансові послуги?
  • 2. Які фінансові послуги в Україні є найбільш поширеними?
  • 3. Як держава здійснює захист прав споживачів фінансових послуг?
  • 4. Які права споживача фінансових послуг вам відомі?
  • 5. Які основні обов'язки споживачів фінансових послуг ви знаєте?

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

  • 1. Охарактеризуйте фінансові послуги на фінансовому ринку України.
  • 2. Поясніть зміст прав і обов'язків споживача фінансових послуг.

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Державне регулювання ринків фінансових послуг - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання і нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.

Ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій із цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Споживач фінансової послуги - юридична або фізична особа.

Фінансова послуга - операція з фінансовими активами, що виконується в інтересах третіх осіб з метою отримання ними прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Фінансові активи - специфічні неречові активи (кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів), які обертаються на фінансовому ринку і являють собою законні вимоги їхніх власників на отримання грошового доходу в майбутньому.

Учасники ринків фінансових послуг - юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність із надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.





Фінансова грамотність АК-25

13.04.2022р.
Урок № 26

Відповідальність позичальника: її форми, підстави, застава

Ви будете знати, у чому полягає відповідальність позичальника і вміти визначати розмір майнової відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Ключові тези

1. Відповідальність позичальника настає лише за умов порушення договірних обов'язків.

2. Відповідальність позичальника за порушення умов кредитного договору має характер майнової відповідальності, тобто така відповідальність має для позичальника економічно невигідні наслідки.

3. Притягнення позичальника до відповідальності за порушення кредитного договору не звільняє його від обов'язку виконувати саме зобов'язання.

4. Застава є одним із поширених засобів забезпечення виконання договорів. У разі порушення кредитного договору позичальник може залишитися без заставленого майна.

5. Коли позичальник добровільно не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, до нього можуть бути застосовані заходи примусового характеру. Примусове виконання судового рішення здійснює спеціальний державний орган - державна виконавча служба України.

Що є підставою відповідальності позичальника

Як правило, людина, яка отримала кредит, виконує свої зобов'язання добровільно відповідно до умов кредитного договору і своєчасно погашає кредит та сплачує відсотки за користування ним.

Іноді позичальник неналежно виконує свої зобов'язання за договором, така поведінка є порушенням домовленостей із кредитором. Порушення зобов'язання може виступати у формі невиконання зобов'язання або неналежного виконання кредитного зобов'язання. Під невиконанням зобов'язання слід розуміти невиконання позичальником жодної дії, передбаченої договором. Наприклад, позичальник не здійснює погашення кредиту та відсотків за користування ним.

Що таке юридична відповідальність і які форми вона має

Юридична відповідальність - це міра впливу на особу за неналежну поведінку. Цивільно-правова відповідальність - вид юридичної відповідальності, встановлений за невиконання чи неналежне виконання особою своїх зобов'язань. Цивільно-правова відповідальність за порушення зобов'язань за кредитним договором виступає у формі майнового впливу на позичальника і передбачає відшкодування збитків, яких зазнав кредитор, або сплати неустойки та її різновидів: штрафів і пені (рис. 26.1).

Рис. 26.1. Основні форми відповідальності позичальника

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, якщо в позичальника (боржника) немає грошей, це не звільняє його від відповідальності.

Що таке застава як вид забезпечення виконання зобов'язань позичальником

Застава - самостійний вид забезпечення кредиту. Заставою може виступати будь-яке цінне майно (речі). Наприклад, автомобіль, квартира, будинок, гараж тощо.

Як правило, коли кредит оформляють для купівлі автомобіля чи квартири, то таке майно, куплене за кредитні кошти, стає заставним.

У такому разі майно перебуває в користуванні позичальника і членів його сім'ї, а власником автомобіля чи квартири є кредитор. У разі, коли фізична особа має у власності квартиру чи машину і передає його в заставу для забезпечення кредиту, то таке майно залишається у власності позичальника, але не може бути проданим (подарованим). Правила про заставу регулюються статтями 572-593 Цивільного кодексу України. У законі визначено, що кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Наприклад, заставою за кредитним договором оформлено квартиру. Позичальник справно три роки погашав кредит, однак виникли фінансові труднощі і він перестав платити гроші банку. У такому разі банк має право «забрати» квартиру.

Як відбувається звернення стягнення на майно боржника

Розглянемо заходи примусового стягнення боргу (рис. 26.2).

Рис. 26.2. Заходи примусового стягнення боргу за кредитним договором

Перш за все стягнення звертається на кошти та інші цінності (боржника). Готівку, яка є в боржника, вилучають.

У разі відсутності в боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог кредитора (стягувача), стягнення звертається на майно боржника. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначає державний виконавць.

Арештом майна є накладення обмеження розпоряджатись (продавати, дарування) майном боржника. При проведенні процедури арешту майна на підставі винесеної постанови державний виконавець проводить опис майна боржника і складає відповідний акт.

Реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

ПІДСУМКИ

1. Відповідальність боржника - це негативні наслідки для позичальника за порушення умов кредитного договору. Ця відповідальність має майновий характер.

2. У кредитному договорі визначаються розміри грошових стягнень (неустойка, штраф, пеня) за неналежне виконання умов договору.

3. Зміст кредитного договору - це права і обов'язки сторін (умови договору). Усі умови кредитного договору мають однакову юридичну силу й обов'язкові до виконання.

4. У разі невиконання зобов'язань за кредитним договором, який забезпечений заставою, кредитор має право на звернення стягнення на заставу.

5. Якщо в боржника немає коштів, іншого майна, то стягнення здійснюється за рахунок нерухомого майна (будинок, квартира тощо).

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

  • 1. Коли дії позичальника вважаються неналежним виконанням зобов'язання?
  • 2. Що є підставою юридичної відповідальності позичальника?
  • 3. Що таке відповідальність позичальника? Які види відповідальності ви знаєте?
  • 4. Поясніть відмінність неустойки, штрафу та пені?
  • 5. Що таке застава?
  • 6. Як відбувається примусове стягнення боргів із боржника?

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

  • 1. У чому полягає відповідальність позичальника за невиконання умов кредитного договору?
  • 2. Охарактеризуйте зміст відповідальності позичальника.

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Арешт майна - накладення обмеження розпоряджатись (продавати, дарування) майном боржника.

Борг - гроші, які позичальник зобов'язаний передати кредиторові. Застава - спосіб забезпечення зобов'язань матеріальними цінностями. Збитки - втрати, яких зазнав кредитор.

Майнова відповідальність - покладення на особу додаткових несприятливих майнових наслідків.

Порушення зобов'язання - невиконання або виконання з порушенням умов договору (неналежне виконання).

Прострочення - несвоєчасне виконання зобов'язання.

Стягнення - міра покарання за порушення зобов'язання.

Юридична відповідальність - міра впливу на особу за неналежну поведінку.





Фінансова грамотність АК-25

06.04.2022р.
Урок № 25

Кредитні договори


Ви будете знати, що таке кредитний договір, який його зміст і порядок укладення.

Ключові тези

1. Кредитний договір - це угода сторін про права і обов'язки учасників кредитних відносин (кредитодавця і позичальника).

2. Базовими ознаками кредитного договору є: воля сторін (банку і фізичної особи) укласти кредитний договір та свобода договору.

3. Укладення кредитного договору - це процес, а підписання кредитного договору - дія. Не можна підписувати документи, не прочитавши уважно їхнього змісту і не усвідомивши їх значення і наслідків.

4. Правові засади змісту кредитного договору і порядку його укладення, зміни та припинення, закріплені в Цивільному кодексі України.

Що таке кредитний договір, яка його форма і види

Кредитний договір за участі фізичної особи (далі - кредитний договір) посідає важливе місце серед договорів про фінансові послуги, є формою угоди двох і більше сторін, спрямований на задоволення потреб громадян в отриманні та строковому користуванні коштами (кредитом).

Кредитний договір укладають у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений усно, є недійсним.

Загальні положення кредитного договору визначає Глава 71 Цивільного кодексу України «Позики. Кредит. Банківський вклад». Так, відповідно до чинного законодавства за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом.

Кредитні договори залежно від виду кредиту можна класифікувати:

  • за суб'єктним складом: банківські і небанківські;
  • строком користування: короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 3 років), довгострокові (понад 3 роки);
  • забезпеченням: забезпечені заставою (майно, цінні папери), гарантовані (банками, фінансами або майном третіх осіб), інше забезпечення (поручительство), незабезпечені.

Що таке свобода кредитного договору

Громадяни, банки, інші фінансові установи укладають договори добровільно.

Свобода кредитного договору - це:

  • право підписати кредитний договір або ні;
  • право самостійно обрати сторону договору;
  • право обрати форму кредитування.

Свобода кредитного договору може бути обмежена суспільними інтересами.

З чого складається зміст кредитного договору

Права і обов'язки сторін кредитного договору є змістом цього договору. Зміст кредитного договору формується шляхом досягнення домовленостей між фінансовою установою і громадянином (рис. 25.1).

Після укладення кредитного договору всі його умови стають обов'язковими для виконання.

Рис. 25.1. Зміст кредитного договору

Кредитний договір також містить інформацію про кредитодавця (банк або інша фінансова установа), тобто найменування, місцезнаходження юридичної особи і його структурного підрозділу. Інформація про фізичну особу - позичальника, тобто прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний код, адреса для листування тощо.

Договір має дату підписання і місце укладення та скріплюється підписами сторін і печаткою фінансової установи.

Як укладається кредитний договір

Процес укладення кредитного договору складається з трьох етапів.

1 етап. Подання заявки в банк, яка має містити відомості про бажаний розмір кредиту (сума грошей), його цільове призначення, строк кредитування. Може бути зазначено про форми забезпечення кредиту, розмір доходів фізичної особи, наявність інших кредитів (погашених і непогашених).

Подаючи заявку до фінансової установи (банку), громадянин зобов'язаний пред'явити паспорт та ідентифікаційний код, копії цих документів додають до заявки на отримання кредиту.

2 етап. Розгляд заявки у фінансовій установі та прийняття рішення про надання кредиту чи відмову у кредитуванні. Повідомлення про прийняте рішення.

На цьому етапі укладення кредитного договору банк обов'язково надає фізичній особі деталізовану інформацію про умови кредиту, який її цікавить. Сторони остаточно обговорюють умови кредитного договору та визначають взаємні права і обов'язки щодо нього.

3 етап. Підписання договору. Лише після досягнення згоди за всіма пунктами кредитного договору сторони скріплюють досягнуті домовленості підписами. Кредитний договір укладають не менше ніж у двох примірниках, по одному для кожної сторони, кожний з яких має однакову юридичну силу.

Як відбувається зміна, розірвання і припинення кредитного договору

Як і будь-який договір, кредитний договір може бути змінено і розірвано. Зміна або розірвання кредитного договору здійснюється за згодою сторін. Кредитний договір може бути змінений або припинений за рішенням суду.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі в разі появи обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений або використовується не за призначенням.

Позичальникові законом надано право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, у названих випадках односторонньої часткової або повної відмови кредитний договір або змінюють, або розривають.

Під припиненням кредитного договору слід розуміти припинення існування прав і обов'язків сторін за кредитним договором. Як правило, підставою припинення кредитного договору є виконання зобов'язання.

Договором або законом можуть бути встановлені й інші підстави припинення кредитного договору. Загальні положення припинення зобов'язань визначено у Главі 50 Цивільного кодексу України.

Важливо пам'ятати, що приймаючи рішення про отримання кредиту в банку, громадяни повинні уважно ознайомитися з умовами кредитування: ретельно прочитати зміст кредитного договору, який не можна підписувати, не з'ясувавши значення всіх його пунктів.

ПІДСУМКИ

1. Кредитний договір - угода сторін, за якою одна сторона надає іншій у строкове платне користування гроші, а інша сторона зобов'язується повернути кредитні кошти і сплатити проценти за користування ними.

2. Кредитний договір укладають письмово.

3. Зміст кредитного договору - це права і обов'язки сторін (умови договору). Усі умови кредитного договору мають однакову юридичну силу та обов'язкові до виконання.

4. Кредитний договір укладають у три етапи: подання заявки на отримання кредиту, прийняття рішення про кредитування і підписання кредитного договору.

5. Зміна чи розірвання кредитного договору здійснюється тільки письмово.

6. Кредитний договір припиняється, коли кредитодавець і позичальник виконали свої обов'язки за договором.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

  • 1. Що таке кредитний договір? Яка форма кредитного договору?
  • 2. Що таке свобода кредитного договору?
  • 3. З чого складається кредитний договір. Які умови кредитного договору називаються істотними?
  • 4. Яку інформацію обов'язково повинен містити кредитний договір?
  • 5. Як укладається кредитний договір?
  • 6. Які документи потрібні для отримання кредиту?
  • 7. Чи може кредитний договір бути змінено чи розірвано?
  • 8. Коли кредитний договір припиняється?

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

  • 1. Яке значення кредитного договору в житті людей?
  • 2. Який процес укладення кредитного договору?

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Зміна кредитного договору - дії сторін щодо заміни умов договору. Зобов'язання - обіцянка, яка потребує обов'язкового виконання.

Істотні умови кредитного договору - обов'язкові умови договору, без яких договір не може бути укладено.

Кредитний договір - письмова угода сторін про умови користування кредитом певний строк за плату.

Припинення кредитного договору - припинення існування прав і обов'язків сторін за кредитним договором (закінчення дії договору).

Розірвання кредитного договору - дострокове припинення договору.

Укладення кредитного договору - процес досягнення домовленостей між сторонами щодо умов кредитного договору.

Умови кредитного договору - пункти, в яких записано права і обов'язки сторін договору




Фінансова грамотність АК-25

30.03.2022р.
Урок № 24

Реструктуризація кредиту

Реструктуризація боргу за кредитним договором — це одна з форм реорганізації умов боргу, під час якої боржники і кредитори домовляються про відстрочення виплат заборгованостей за основною сумою кредиту і за відсотками, термін яких повинен наступити в певний період часу, а також про новий графік таких платежів.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про споживче кредитування" кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов’язань за договором про споживчий кредит.

Реструктуризація зобов’язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

Куди звернутися для реструктуризації кредитного боргу

Для реструктуризації кредитного боргу необхідно звернутися із заявою до фінансової установи, в якій було взяте фінансове зобов’язання (кредит). У даній заяві необхідно вказати обставини, які спричинили негативне фінансове становище та подати відповідні підтверджуючі документи. У процедурі фінансової реструктуризації мають право брати участь фінансові установи, які є кредиторами боржника. Інші кредитори мають право брати участь у процедурі фінансової реструктуризації, якщо в такій процедурі бере участь принаймні одна фінансова установа, що не є пов’язаною з боржником особою.

Підстави для проведення реструктуризації

Підставою для початку проведення процедури фінансової реструктуризації є згода на реструктуризацію – письмовий договір між боржником і залученим кредитором, що містить арбітражну угоду.

Зразки документів правового характеру

Порядок проведення процедури фінансової реструктуризації, якщо боржником є юридична особа

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" процедура фінансової реструктуризації проводиться без звернення до суду шляхом переговорів між боржником, його пов’язаними особами та залученими кредиторами щодо реструктуризації грошових зобов’язань перед такими кредиторами.

У разі якщо у процедурі фінансової реструктуризації виникає спір, залучений кредитор має право звернутися для його вирішення до арбітражу шляхом подання повідомлення про спір. Розгляд спору здійснюється згідно з арбітражним регламентом у порядку, встановленому статтею 16 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" .

Ініціювання проведення процедури фінансової реструктуризації

Згідно за статтею 18 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" боржник має право ініціювати проведення процедури фінансової реструктуризації шляхом подання письмової заяви про реструктуризацію до секретаріату за умови відсутності щодо нього порушеного провадження у справі про банкрутство або відсутності здійснення санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство.

Заява про реструктуризацію повинна містити:

  1. письмову згоду боржника на передачу спорів до арбітражу згідно з арбітражним регламентом;
  2. посилання на наявність згоди залученого (залучених) кредитора (кредиторів) на реструктуризацію;
  3. інформацію про відсутність щодо боржника порушеного провадження у справі про банкрутство або здійснення санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство.

До заяви про реструктуризацію додаються:

  1. згода залученого (залучених) кредитора (кредиторів) на реструктуризацію, у тому числі згода органу стягнення на реструктуризацію у випадку, передбаченому ч. 5 ст. 5 Закону;
  2. перелік залучених кредиторів, у тому числі тих, які є пов’язаними особами боржника, із зазначенням поточних поштових адрес, адрес електронної пошти (за наявності) таких кредиторів, розміру грошового зобов’язання перед кожним із них;
  3. перелік забезпечених кредиторів, включаючи тих, що не є залученими кредиторами, із зазначенням поточних поштових адрес, адрес електронної пошти (за наявності) таких кредиторів;
  4. перелік пов’язаних осіб боржника, включаючи тих, що не є залученими кредиторами, із зазначенням поточних поштових адрес, адрес електронної пошти (за наявності) таких кредиторів;
  5. перелік існуючих судових та виконавчих проваджень щодо боржника, ініційованих кредиторами, із зазначенням:
  • сторін судового, виконавчого провадження;
  • номера справи;
  • назви суду, арбітражу або іншого органу, який розглядає справу, або органу державної виконавчої служби України, в якому відкрито виконавче провадження;
  • стислого опису предмета судового спору та поточного статусу судового, виконавчого провадження.

Згода залучених кредиторів на реструктуризацію повинна бути підписана однією чи кількома фінансовими установами, жодна з яких не є пов’язаною особою боржника, яким належить щонайменше 50 відсотків загальної суми вимог фінансових установ до боржника, за винятком вимог пов’язаних осіб.

Початок проведення процедури фінансової реструктуризації

Секретаріат перевіряє відповідність заяви та згоди на реструктуризацію вимогам статті 18 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після реєстрації заяви приймає рішення про початок проведення процедури фінансової реструктуризації.

У разі відсутності або невідповідності заяви чи згоди вимогам статті 18 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" або подання повторної заяви боржником до спливу 18 місяців після початку проведення процедури фінансової реструктуризації за його попередньою заявою, секретаріат повертає боржнику заяву про реструктуризацію без розгляду та без початку процедури фінансової реструктуризації із зазначенням причин повернення.

Секретаріат не пізніше наступного робочого дня після реєстрації заяви надсилає кредиторам, визначеним у додатках до заяви про реструктуризацію, повідомлення, в якому зазначаються дата, час, місце проведення перших зборів залучених кредиторів та контактні дані секретаріату і боржника.

Дата проведення перших зборів залучених кредиторів повинна бути призначена не раніше ніж через сім робочих днів та не пізніше ніж протягом десяти робочих днів від дати початку процедури фінансової реструктуризації.

↓
У разі прийняття секретаріатом рішення про початок процедури фінансової реструктуризації боржник не пізніше ніж за сім робочих днівдо перших зборів залучених кредиторів повинен надати залученим кредиторам таку інформацію:

♦ обґрунтування необхідності реструктуризації зобов’язань боржника у довільній формі;

♦ довідку про повний об’єм зобов’язань боржника в розрізі основних кредиторів та/або груп кредиторів на останню доступну дату, в тому числі:

  • фінансових установ;
  • пов’язаних осіб боржника;
  • кредиторів, що є пов’язаними особами боржника (за наявності);
  • інших кредиторів;забезпечених кредиторів із зазначенням виду та предмета забезпечення;

♦ інформацію про наявність простроченої заборгованості згідно з чинними договорами, існування права вимоги кредиторів дострокового погашення кредитів згідно з чинними договорами, наявність порушень чинних договорів забезпечення;

♦ інформацію про наявність та стан забезпечення боржника та майнових поручителів;

♦ очікування боржника щодо основних операційних та фінансових показників на найближчі 12 місяців у довільній формі;

♦ перелік існуючих судових та виконавчих проваджень щодо боржника, сторін судового (виконавчого) провадження, номер справи, назва суду, арбітражу або іншого органу, який розглядає справу, або органу державної виконавчої служби України, в якому відкрито виконавче провадження, стислий опис предмета спору та поточний статус судового (виконавчого) провадження.

↓
Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після початку проведення процедури фінансової реструктуризації секретаріат надсилає усім кредиторам та пов’язаним особам боржника, визначеним у додатках до заяви про реструктуризацію, повідомлення про початок проведення процедури фінансової реструктуризації, а також розміщує таке повідомлення на веб-сайті секретаріату.

Повідомлення про початок проведення процедури фінансової реструктуризації боржника повинно містити:

  1. повне найменування боржника, його поштову адресу, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
  2. перелік залучених кредиторів;
  3. перелік пов’язаних осіб боржника;
  4. дату початку проведення процедури фінансової реструктуризації;
  5. інформацію про запровадження мораторію;
  6. дату, час та місце проведення перших зборів залучених кредиторів.

Боржник має право доповнювати перелік залучених кредиторів шляхом надіслання до секретаріату повідомлення та згоди такого залученого кредитора на реструктуризацію. Такі зміни можуть бути внесені не пізніше ніж за два робочі дні до дня проведення перших зборів залучених кредиторів.

Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після отримання повідомлення про внесення змін до переліку залучених кредиторів секретаріат:

  1. повідомляє усім залученим кредиторам про такі зміни;
  2. оновлює повідомлення про початок проведення процедури фінансової реструктуризації, розміщене на власному веб-сайті;
  3. надсилає такому залученому кредитору інформацію.

Завершення проведення процедури фінансової реструктуризації

Процедура фінансової реструктуризації вважається завершеною з моменту настання будь-якої з таких подій:

  1. підписання плану реструктуризації;
  2. надання незалежним експертом звіту про огляд фінансово-господарської діяльності, яким не підтверджується перспективність господарської діяльності боржника;
  3. відкликання боржником своєї заяви про реструктуризацію протягом 30 календарних днів з моменту її подання до секретаріату шляхом подання письмової заяви боржником;
  4. подання до секретаріату залученими кредиторами, жоден з яких не є пов’язаною особою і яким належить більше 50 відсотків вимог усіх залучених кредиторів без урахування вимог пов’язаних осіб, письмової заяви про те, що переговори з приводу реструктуризації були припинені без досягнення згоди;
  5. закінчення строку.

Боржник зобов’язаний повідомити секретаріат про настання будь-якої з подій.

У разі неподання повідомлення боржником протягом одного робочого дня з дня настання подій, будь-який залучений кредитор має право повідомити секретаріат про настання такої події.

Секретаріат реєструє таке повідомлення або письмову заяву, та не пізніш як протягом наступного робочого дня публікує його (її) на офіційному веб-сайті секретаріату.

Залучені кредитори, що є фінансовими установами, у будь-який момент проведення процедури фінансової реструктуризації мають право прийняти рішення про завершення такої процедури на підставі:

  1. порушення заборон, передбачених цим Законом у зв’язку з введенням мораторію;
  2. порушення обмежень, встановлених договором про відстрочку;
  3. невиконання прийнятих арбітром рішень щодо спорів у рамках процедури фінансової реструктуризації.

Рішення про завершення процедури фінансової реструктуризації з підстав, приймається кваліфікованою більшістю голосів у розмірі не менш як 75 відсотків від загальної суми вимог кредиторів, що є фінансовими установами.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: ОПРАЦЮВАТИ ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ



Фінансова грамотність АК-25

25.03.2022р.
Урок № 23

Відповідні платежі

1. Непрямі витрати на запозичення та їх види.
2. Страхові платежі та їх розрахунок.
3. Супутні витрати.
4. Включення відповідних платежів до розрахунку вартості кредиту

Ви ознайомитесь із видами непрямих витрат на запозичення та особливостями сплати відповідних платежів, будете вміти порівнювати вартість кредитів з урахуванням прямих і непрямих витрат на запозичення за допомогою реальної процентної ставки.

Ключові тези

1. Значну частину витрат позичальника в сукупній вартості кредиту становлять непрямі витрати на запозичення - страхові платежі та супутні витрати.

2. Страхові платежі пов'язані з необхідністю страхування при отриманні та обслуговуванні кредиту, а супутні витрати становлять обов'язкові державні податки і збори та плату за додаткові послуги при отриманні кредиту та оформленні застави.

3. Сума непрямих витрат залежить від виду кредиту та обсягу супутніх до нього послуг. Відповідні платежі за кредитом необхідно розраховувати та планувати у витратах сімейного бюджету.

4. Інструментом для порівняння відповідних платежів і сукупної вартості кредитів є реальна процентна ставка. Для її розрахунку треба знати величину процентної ставки за кредит, одноразові комісії та базу їх нарахування, щомісячні комісії і базу їх нарахування, суму страхових і супутніх платежів, обсяг кредиту і його строк.

При отриманні кредиту кожен із нас бажає знати суму реальних витрат на його обслуговування. Це один із кроків виваженої фінансової поведінки і фінансової незалежності.

До сукупної вартості кредиту включаються прямі і непрямі витрати на запозичення.

Що таке непрямі витрати на запозичення і хто їх установлює

До непрямих витрат належать відповідні платежі за кредитом, які надходять третім особам, що беруть опосередковану участь у кредитуванні. А саме Пенсійному фонду України, податковим органам, державним реєстраторам, страховим компаніям, нотаріусам, експертам-оцінювачам, рієлтерам та іншим. Тому під час прийняття рішення про купівлю товарів у кредит слід дізнатися про всі види супутніх платежів і враховувати їх у витратах на запозичення.

Важливо пам'ятати, що на практиці страхові компанії, торгівельні центри, нотаріуси працюють в єдиній бізнес-схемі разом із фінансовими установами. Це означає, що кожен із них отримує за свої послуги грошову винагороду. Фінансові установи не встановлюють обсягів відповідних платежів за страхування, нотаріальні послуги тощо. Однак пропонують перелік страхових компаній, нотаріусів, рієлтерів, з якими тісно співпрацюють і можуть впливати на ставки їхніх тарифів. На нинішній день це один із методів залучення клієнтів для придбання товарів у кредит.

Зазвичай, сукупний обсяг непрямих витрат у вартості кредиту залежить від виду кредиту і супутніх до нього послуг. Для прикладу, при отриманні в банку експрес-кредиту в його вартості ураховуються тільки страхові платежі зі страхування життя позичальника. Натомість при оформленні іпотечного кредиту слід звертати увагу на значно більшу величину страхових платежів. До того ж іпотека передбачає низку додаткових витрат, зокрема сплату державного мита, відрахування в Пенсійний фонд, оплату послуг оцінювача та рієлтера тощо.

Які є види непрямих витрат на запозичення

Для загального розуміння непрямих витрат на запозичення розглянемо основні їхні складові - страхові платежі і супутні витрати (рис. 23.1).

Рис. 23.1. Види непрямих витрат на запозичення

За кожним видом супутніх до кредиту послуг справляються відповідні платежі. Фінансовий консультант банку зобов'язаний повідомити клієнта про вид і вартість усіх супутніх послуг.

Кожний клієнт банку, кожний позичальник має право отримати від банку вичерпну і правдиву інформацію про вартість тих послуг, якими він користується або має намір скористатися.

Важливо знати, що під час обговорення положень кредитного договору позичальник має право самостійно обрати ті установи (страхові компанії, рієлтерські компанії, нотаріуса), тарифи яких є більш вигідні для нього.

При розрахунку відповідних платежів важливо звернути увагу на базу їх обчислення. Залежно від виду платежів такою базою є:

  • обсяг наданого кредиту;
  • обсяг непогашеного кредиту;
  • фіксована сума вартості майна, купівлю якого кредитують.

Що таке страхові платежі і як їх розраховують

Одним із найпоширеніших видів відповідних платежів за кредитом є страхові платежі. Це пов'язано з тим, що фінансові установи страхують себе від непередбачених втрат при видачі кредитів. Залежно від виду кредиту до його вартості включаються страхові платежі при страхуванні заставного майна (товару, автомобіля, житла), страхуванні позичальників від нещасних випадків, титульного страхування та страхування відповідальності позичальника.

Розглянемо, як формуються страхові платежі і що є базою для нарахування страхових премій.

При страхуванні майна величину страхового тарифу визначають залежно від виду майна, його місцезнаходження, умов використання та інших факторів.

Страхову суму визначають на базі дійсної вартості майна і розраховують як відсоток від вартості застави. У кредитних пропозиціях банків страховий тариф становить здебільшого від 0,1 до 0,75% вартості майна. Слід звернути увагу на періодичність сплати страхових платежів - одноразово, щорічно чи з певною періодичністю. Це дасть змогу планувати власні витрати на обслуговування кредиту.

Страхування позичальників від нещасних випадків є обов'язковим при отриманні кредиту на придбання житла (іпотечне кредитування), кредиту для придбання автотранспортного засобу, кредиту на придбання цінного майна та побутової техніки. Фінансові установи наголошують на обов'язковості такого страхування, оскільки на випадок смерті чи іншого нещасного випадку страхова компанія компенсує банкові суму непогашеного кредиту.

Страхова сума визначається сумою заборгованості за кредитним договором і встановлюється щорічно залежно від залишку основного боргу. Упродовж дії договору страхування страхова сума знижується в міру погашення кредиту. Страховий тариф становить 0,3-1,1 % від суми заборгованості за кредитним договором і встановлюється щорічно залежно від залишку основного боргу. Строк дії договору страхування відповідає строку дії кредитного договору і графіку погашення кредиту. Договір страхування припиняє свою дію після повного погашення кредиту позичальником.

Титульне страхування необхідне для страхування фінансового ризику втрати майна або обмеження права власності на володіння ним (у разі шахрайства, розлучення, за рішенням суду, юридичних порушень оформлення права власності). Цей вид страхування притаманний іпотечному кредитуванню.

Страхова сума встановлюється на основі дійсної вартості майна, зафіксованої в договорі купівлі-продажу, або як відсоток від суми кредиту. Страховий тариф становить 0,2-0,6% від суми виданого кредиту за один рік страхування.

При наданні кредитів на купівлю автомобілів необхідним є обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу. Цей вид страхування є обов'язковим відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вартість страхового поліса залежить від типу транспортного засобу (об'єм двигуна, вантажопідйомність, пасажиромісткість); місця реєстрації; періоду та сфери використання транспортного засобу; водійського стажу осіб, які допущені до керування ТЗ; строку дії поліса. Натомість страхування КАСКО при купівлі автомобіля не є обов'язковим, а необхідне тільки при взятті його в заставу під кредит.

Страхування фінансових ризиків банки здійснюють здебільшого самостійно. Однак частково витрати на страхові платежі можуть закладати у вартість споживчих кредитів.

При розрахунку страхових платежів за обраним видом кредиту вартість комплексного договору страхування дешевша, ніж вартість страхування за окремими договорами.

Що таке супутні витрати і які вони бувають

Окрім страхових платежів, у вартість кредиту потрібно включати супутні витрати. Особливістю цих платежів є їхня одноразова сплата і включення до вартості кредиту. Проте загальна сума цих коштів може бути значною.

При розрахунку супутніх витрат у вартості іпотечного кредиту слід ураховувати те, що:

  • послуги нотаріуса за посвідчення документів мають чітко визначені фіксовані тарифи або встановлюються як відсоток від вартості предмета іпотеки;
  • послуги оцінювача вартості об'єктів нерухомості встановлюються у фіксованій сумі та можуть коливатися залежно від домовленостей;
  • сплата державного мита в розмірі 1% вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу, є обов'язковою (цей платіж можна поділити з продавцем нерухомості);
  • сплата збору до Пенсійного фонду в розмірі 1% вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу, є обов'язковою;
  • оплата за внесення інформації до державних реєстрів рухомого і нерухомого майна є обов'язковою та визначена законодавчо.

Існують супутні витрати, які слід ураховувати у вартості автокредиту, а саме:

  • обов'язкова сплата державного мита в розмірі 0,1% вартості автомобіля;
  • відрахування до Пенсійного фонду України в розмірі 3% від вартості автомобіля;
  • оплата нотаріальних послуг (від 500 грн);
  • реєстрація автомобіля в Державтоінспекції вартістю 500-800 грн;
  • сплата транспортного збору та збору за внесення до реєстру рухомого майна.

У процесі прийняття рішення про отримання кредиту слід розсудливо визначити свої можливості щодо своєчасного повернення кредиту з урахуванням процентних платежів, банківських комісій, страхових платежів, супутніх послуг.

Як відповідні платежі включають до розрахунку вартості кредиту

Платою за користування кредитними коштами є процентна ставка. Залежно від того, які види платежів включають до розрахунку вартості кредиту, процентна ставка є номінальною, ефективною і реальною. Номінальна процентна ставка за кредит вказується в рекламних проспектах фінансових установ і кредитному договорі. Ефективна процентна ставка показує вартість кредиту з урахуванням прямих витрат на запозичення.

Реальна процентна ставка використовується для розрахунку сукупної вартості кредиту з урахуванням прямих і непрямих витрат на запозичення.

Розрахунок реальної процентної ставки, крім річної процентної ставки за кредит та банківських комісій, періодичності виплати процентів, строку кредиту, враховує непрямі (пов'язані) витрати.

Реальна процентна ставка за кредит = Номінальна процентна ставка за кредит + Одноразові комісії і платежі + Щомісячні комісії і платежі + Розрахунково-касові платежі + Страхові платежі + Супутні витрати.

Для визначення реальної процентної ставки за кредит потрібно знати:

  • процентну ставку за кредит (номінальну);
  • одноразову комісію і базу її нарахування;
  • щомісячну комісію і базу її нарахування;
  • суму страхових платежів;
  • суму супутніх витрат;
  • обсяг кредиту;
  • строк кредиту.

Реальна процентна ставка є інструментом для визначення сукупної вартості кредиту, а також порівняння реальної вартості різних кредитних продуктів фінансових установ.

Які є види витрат на запозичення за різними видами кредитів

Скласти уявлення про сукупну вартість різних видів кредитів та особливості відповідних платежів ви можете, скориставшись табл. 23.1.

Таблиця 23.1

Витрати на запозичення за видами кредитів фінансових установ

Вид кредиту

Види витрат на запозичення

Характеристика витрат і спосіб стягування

Іпотечний кредит

Процентна ставка

річна (номінальна процентна ставка)

Одноразова комісія

фіксована сума або відсоток від початкової суми кредиту (0,9-2%)

Щомісячна комісія

фіксована сума;

відсоток від суми кредиту (0,1-0,2%);

відсоток від залишку заборгованості (0,35%)

Страхові платежі

страхування майна (відсоток від суми застави - 0,25-0,67%), життя позичальника (відсоток від суми кредиту - 0,3-1%), титулу (відсоток від суми кредиту - 0,2-0,5%), страхування фінансових ризиків

Розрахунково-касові платежі

за зняття грошей із рахунку, за конвертацію валюти

Закінчення табл. 23.1

Вид кредиту

Види витрат на запозичення

Характеристика витрат і спосіб стягування

Додаткові витрати

державне мито, пенсійний фонд, оплата нотаріальних послуг, послуг оцінювача та рієлтера

Штрафні санкції

за дострокове погашення, несвоєчасне погашення тіла й відсотків за кредитом, невиконання умов кредитного договору

Автокредитування

Процентна ставка

річна, інколи щомісячна

Одноразова комісія

фіксована сума або відсоток від початкової суми кредиту

Щомісячна комісія

фіксована сума, відсоток від суми кредиту, відсоток від залишку заборгованості

Страхові платежі

залежить від компанії, з якою працює банк, і від марки авто: КАСКО, страхування відповідальності перед третіми особами

Розрахунково-касові платежі

за зняття і перерахування грошей із рахунку (в основному за перерахування, тому що при кредитуванні нового автомобіля банки звичайно перераховують гроші на рахунок автосалону)

Додаткові витрати

державне мито, внески до Пенсійного фонду України, оплата нотаріальних послуг, реєстрація в ДАІ, транспортний збір, внесення до реєстру рухомого майна

Штрафні санкції

за дострокове погашення, несвоєчасне погашення тіла та відсотків за кредитом; за невиконання умов кредитного договору

Споживче кредитування (товари в кредит)

Процентна ставка

річна або щомісячна (загалом банки вказують щомісячну, тому що ця програма є короткостроковою - один, два, максимум три роки, банку потрібно зацікавити клієнтів низькими процентними ставками)

Одноразова комісія

фіксована сума, відсоток від початкової суми кредиту, відсоток від вартості товару (це найвигідніша комісія, оскільки незалежно від того, який початковий внесок робить клієнт, відсоток комісії не змінюється)

Щомісячна комісія

фіксована сума, відсоток від суми кредиту, відсоток від залишку заборгованості

Страхові платежі

страхування товару, фінансових ризиків

Розрахунково-касові платежі

за перерахування грошей на рахунок продавця

Штрафні санкції

за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів за кредит; невиконання умов кредитного договору

Кредитні картки

Процентна ставка

річна або щомісячна

Одноразова комісія

відсоток від суми зняття в банкоматах (своїх або банків-конкурентів), торгівельній мережі; плата за відкриття кредитного рахунку

Розрахунково-касові платежі

плата за випуск кредитної картки, плата за річне обслуговування картки, відсоток від суми зняття в банкоматах

Штрафні санкції

за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів за кредит

Важливо пам'ятати, що відповідні платежі при отриманні та обслуговуванні кредиту необхідно планувати у витратах сімейного бюджету. Ви повинні реально оцінити потребу в кредиті, а також свою фінансову спроможність своєчасно його повертати. Тому перш ніж узяти у фінансовій установі кредит, добре розрахуйте, яку суму грошей ви можете регулярно направляти на сплату всіх відповідних платежів за кредитом упродовж строку дії кредитного договору. Ураховуйте при цьому обсяг ваших фактичних доходів, а також життєво необхідних (купівля продуктів харчування, ліків) та обов'язкових (оплата комунальних послуг) витрат. Не варто також випускати з уваги можливості додаткових непередбачених витрат. Це може бути народження дитини, допомога родичам або друзям, пограбування тощо. Доцільно мати деяку суму грошей на заощадження, щоб потім без шкоди для щомісячних виплат спокійно їх витратити.

ПІДСУМКИ

1. Непрямі витрати на запозичення - відповідні платежі за кредитом, які включають страхові платежі та супутні витрати і виплачуються страховим компаніям, Пенсійному фонду України, податковим органам, нотаріусам, експертам-оцінювачам, рієлтерам, державним реєстраторам.

2. Страхові платежі пов'язані з необхідністю страхування при отриманні та обслуговуванні кредиту, а супутні витрати становлять обов'язкові державні податки і збори та плату за додаткові послуги при отриманні кредиту та оформленні застави.

3. Сума непрямих витрат залежить від виду кредиту та обсягу супутніх до нього послуг. Відповідні платежі за кредитом необхідно розраховувати і планувати у витратах сімейного бюджету.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

  • 1. Що таке непрямі витрати на запозичення?
  • 2. Які є види непрямих витрат на запозичення?
  • 3. Хто встановлює суми непрямих витрат на запозичення?
  • 4. Що таке страхові платежі?
  • 5. Які види страхових платежів є при оформленні іпотечного кредиту?
  • 6. Що таке супутні витрати? Як вони розраховуються?
  • 7. Як відповідні платежі включають до розрахунку вартості кредиту?

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

  • 1. Що включають відповідні платежі за кредитом, хто визначає ці суми та отримує кошти?
  • 2. Які непрямі витрати сплачує позичальник при користуванні кредитними картками?
  • 3. Як оцінити сукупну вартість кредиту з урахуванням непрямих витрат на запозичення?

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Відповідні платежі - суми грошей, які одноразово або періодично сплачує позичальник фінансовій установі, страховій компанії, державним органам, нотаріусам та іншим за супутні послуги при отриманні та обслуговуванні кредиту.

Страховий платіж - плата, яку стягує страхова компанія зі страхувальника та яка є ціною договору страхування. Страховий платіж може сплачуватися одноразово або частинами. Несвоєчасне або неповне здійснення страхового платежу є підставою для страхової компанії відмовити у страховій виплаті при настанні страхового випадку.


Домашнє завдання:

1. Опрацювати теоретичний матеріал.

2. Скласти конспект.

3. Вивчити визначення основних понять.




Фінансова грамотність АК-25

18.02.2022р.
Урок №22

Фінансова складова запозичень

Ви ознайомитесь із видами витрат на запозичення і процентними ставками за кредит, вивчите базові терміни, а також навчитеся порівнювати різні види кредитних продуктів фінансово-кредитних установ на основі розрахунку ефективної процентної ставки.

Ключові тези

1. Одним з основних принципів кредитування є платність. Складовими вартості кредиту є прямі і непрямі витрати на запозичення. До прямих витрат на запозичення належать ті з них, які виплачуються безпосередньо кредиторові (банку, кредитній спілці, ломбарду, лізинговій компанії). Непрямі витрати - це платежі, що надходять третім особам при отриманні й обслуговуванні кредиту (страховим компаніям, Пенсійному фонду України, податковим органам, нотаріусам, рієлтерам, експертам-оцінювачам, державним реєстраторам та ін.).

2. У фінансовій практиці розрізняють номінальну, ефективну та реальну процентні ставки за кредит. Ці процентні ставки різняться обсягом та видами витрат на запозичення, які включені до їхнього розрахунку. Номінальна процентна ставка може бути фіксована або плаваюча.

3. Ефективна процентна ставка передбачає врахування прямих витрат на запозичення. Реальна процентна ставка враховує прямі і непрямі витрати на запозичення. Розрахунок цих процентних ставок показує реальну вартість кредитів та є корисним для позичальників при виборі умов кредитування.

4. Розрахунок переплати за кредит залежить від методу погашення кредиту. Найпоширеніші два методи - стандартний та ануїтетний, які різняться специфікою розрахунку суми регулярного платежу та абсолютним здорожчанням кредиту.

З часів створення лицарями-тамплієрами перших фінансових установ до періоду сучасних банків важливим моментом кредитування є платність.

Платність передбачає, що клієнт сплачує певну суму коштів за отримання кредиту і користування ним. Кредит є інструментом, що може допомогти кожному з нас отримати бажане благо, чи то велике придбання: житло (іпотека), автомобіль (автокредит) або дрібне придбання - поїздка за кордон або освіта (кредит на особисті потреби), побутова техніка (споживче кредитування), - швидше від строку виплати його повної вартості.

Обов'язковість плати за кредит обумовлена вартістю грошей на фінансовому ринку. Перш ніж надати кошти у кредит, фінансова установа залучає їх в інших фізичних осіб, організацій, інституцій. Це - головний фактор того, що «безкоштовних кредитів», або «кредитів за нульовою ставкою», у реальній фінансовій практиці не існує. Кожен кредит, який пропонують фінансові установи, має свою вартість.

Що таке витрати на запозичення і які вони бувають

Головними складовими вартості кредиту є прямі і непрямі витрати на запозичення.

До прямих витрат на запозичення належать витрати, які виплачують безпосередньо кредиторам (банкам, кредитним спілкам, лізинговим компаніям, ломбардам), а до непрямих (пов'язаних) витрат - ті, що надходять третім особам під час отримання та обслуговування кредиту (рис. 22.1).

Рис. 22.1. Зміст видів витрат на запозичення

Отже, витрати на запозичення - це сума грошей, яку позичальник сплачує фінансовим установам та іншим учасникам процесу кредитування за отримання і користування кредитом. Ця сума складається з прямих і непрямих витрат на запозичення.

Прямі витрати на запозичення включають сплату процентів за користування кредитом, суму банківських комісій, плату за розрахунково-касове обслуговування, штрафи та пені.

До непрямих (пов'язаних) витрат на запозичення належать відповідні платежі за супутніми до кредитування послугами - страхуванням, реєстрацією майна, експертною оцінкою, нотаріальним оформленням тощо. Непрямі витрати на запозичення включають страхові платежі та супутні витрати.

Складові витрат на запозичення зображено на рис. 22.2.

Рис. 22.2. Види витрат на запозичення

Важливо пам'ятати, що кожен вид кредитного продукту включає практично всі ці витрати на запозичення. Тому їх розуміння є важливим при плануванні власного сімейного бюджету та при виборі «кращого» кредитного продукту, який пропонують фінансові установи.

Чому виплата процентів є найбільш критичним компонентом прямих витрат на запозичення

Основною складовою прямих витрат на запозичення є процентна ставка за кредит. Процентна ставка за кредит передбачає суму винагороди фінансової установи, розраховану в процентному відношенні до суми кредиту за певний період часу (місяць, квартал, рік). Ця процентна ставка є номінальною. Її рівень вказується в кредитній угоді та рекламних проспектах фінансових установ.

Процентна ставка за кредит є важливим джерелом доходу фінансових установ. Величина процентної ставки пов'язана:

  • з вартістю фінансування (щоб надати кошти у кредит, фінансовій установі необхідно їх залучити, заплативши за це певну плату);
  • операційними витратами (заробітна плата працівників, витрати на податки, обладнання, матеріали, зв'язок тощо);
  • премією за ризик неповернення коштів позичальником (у разі неповернення коштів позичальником фінансова установа закладає у вартість кредиту кошти, які компенсуватимуть ризик);
  • ризиком, пов'язаним із строковістю кредиту (що довший строк кредиту, то вищий ризик неповернення коштів для фінансової установи);
  • бажаним рівнем прибутковості діяльності (найбільшу частку прибутку фінансові установи отримують через кредитування).

Процентна ставка залежить від виду кредиту, суми кредиту, від його строку та інших умов. Крім того, процентна ставка може змінюватись як зі згоди клієнта, так і без неї, якщо це передбачено кредитним договором. Фінансові установи можуть змінювати процентну ставку за кредит залежно від характеристик клієнта, а саме:

  • наявності в позичальника довідки про доходи;
  • забезпечення кредиту (наявності застави або поручителів);
  • віку позичальника;
  • наявності громадянства України;
  • строку перебування на останньому місці роботи та інших умов.

При укладенні кредитного договору позичальникові потрібно звернути увагу на вид номінальної процентної ставки за кредит. Вона буває фіксована або плаваюча.

Фіксована процентна ставка за кредит - процентна ставка, значення якої є фіксованим упродовж усього строку кредиту і не підлягає зміні, крім випадків порушення позичальником його умов.

Плаваюча процентна ставка за кредит - процентна ставка, значення якої підлягає періодичній зміні залежно від коливання іншої ставки, до якої вона прив'язана або на яку індексована (процентна ставка на строкові депозити фізичних осіб чи інша). Як правило, у кредитних договорах плаваюча процентна ставка подається шляхом зазначення базової ставки і премії, наприклад: річна облікова ставка НБУ + 10%.

Важливо знати, що з наявністю цих двох видів ставок у клієнта виникає дві можливі ситуації, які впливають на сукупні витрати на запозичення:

  • його прямі платежі при обчисленні процентної ставки за кредит є чітко фіксованими і вказані у графіку погашення кредиту;
  • у разі зміни ситуації на фінансовому ринку його процентна ставка за кредит може змінитися, здебільшого - підвищитися.

Які є види банківських комісій і як вони включаються до прямих витрат на запозичення

Існують й інші види витрат, які формують реальну вартість кредиту. До інших прямих витрат на запозичення належать банківські комісії.

Банківські комісії - це істотна складова прямих витрат на запозичення, які не зазначаються у процентній ставці за кредит, проте включаються до вартості кредиту. Банківські комісії також мають базу і ставки нарахування. Комісійні платежі здебільшого нараховують банки. Кредитні спілки, як неприбуткові фінансові організації, власну комісійну винагороду закладають у процентну ставку, яка вказується в рекламному проспекті та кредитній угоді.

Види банківських комісій і принципи їх розрахунку показано в табл. 22.1.

Таблиця 22.1

Види банківських комісій і принципи їх розрахунку

Види банківських комісій

Характеристика і спосіб нарахування

Одноразова банківська комісія

Сплачується клієнтом один раз при отриманні кредитних коштів. Може становити фіксовану суму, зазначену у прайсах банку, відсоток від початкової суми кредиту або відсоток від вартості застави за кредитом

Щомісячна банківська комісія

Сплачується клієнтом із періодичністю один раз на місяць при обслуговуванні кредиту. Може сплачуватися фіксованою сумою, може становити відсоток від початкової суми кредиту або відсоток від залишку заборгованості за кредитом. Покриває витрати банку, які не вказані в номінальній процентній ставці за кредит

Платежі за розрахунково-касове обслуговування

Пов'язані з рухом коштів на кредитному рахунку позичальника. До основних платежів за розрахунково-касове обслуговування належать:

• відсоток за перерахування грошей із кредитного рахунку (наприклад, на рахунок автосалону);

• відсоток за зняття грошей із кредитного рахунку (якщо кредит надається готівкою);

• відсоток за конвертацію (зараз це досить актуально, оскільки з'являються кредити в таких валютах, як швейцарський франк);

• відсоток за перерахування сум на погашення кредитної заборгованості (застосовується рідко, в основному під час споживчого кредитування);

• плата за відкриття кредитного рахунку (використовується під час відкриття кредитних карток) та інші платежі

Штрафні санкції

Передбачають нарахування і сплату штрафу та/або пені за невиконання умов кредитного договору.

До штрафних санкцій, які розповсюджені в банківській практиці, належить плата:

• за дострокове погашення кредиту;

• несвоєчасне погашення кредиту або процентів за користування ним можуть нараховуватися штраф або пеня, на це потрібно звертати увагу, особливо коли формується графік погашення (якщо, приміром, зарплату вам виплачують 25-го, а кредит потрібно гасити до 20-го, необхідно на момент одержання кредиту обговорити зміну графіка, оскільки в разі затримки виплати грошей набувають чинності ці штрафні санкції);

• невиконання умов кредитного договору (не поінформувавши банк про зміну місця проживання, відмовившись від щорічного страхування майна)

Що таке ефективна і реальна процентні ставки за кредит і як їх розрахувати

Ефективна процентна ставка за кредит - це ставка процента, яку реально сплачує позичальник фінансовій установі за кредит з урахуванням прямих витрат на запозичення.

Ефективна процентна ставка враховує не лише проценти за кредит за рік, а й періодичність виплат за ним, а також усі витрати позичальника, пов'язані з отриманням і обслуговуванням кредиту згідно із кредитним договором. При розрахунку ефективної ставки враховуються тільки ті витрати і комісії, які позичальник виплачує безпосередньо фінансовій установі.

Ефективна процентна ставка розраховується для кожної кредитної угоди, виходячи з її індивідуальних умов. Це своєрідний показник прибутковості банку.

Важливо знати, що ефективна процентна ставка не залежить від суми кредиту і величини авансу, який вносить клієнт. Вона залежить:

  • від виду кредитного продукту;
  • строку кредитування;
  • кількості періодичних виплат за кредитом.

Ефективна процентна ставка розраховується як сума процентів за кредит і банківських комісій, поділена на середньозважену суму основного боргу за кредитом і помножена на зворотне відношення кількості місяців кредитування до загальної кількості місяців у році:

Середньозважена сума основного боргу за кредитом за умови щомісячного погашення кредиту рівними частками дорівнює середньоарифметичній сумі щомісячних залишків тіла кредиту, що визначається за формулою:

Сума процентів за кредит розраховується шляхом додавання щомісячних процентних витрат, які визначаються шляхом множення номінальної процентної ставки на суму основного боргу за кредитом у відповідному періоді.

Сума банківських комісій розраховується шляхом множення ставки комісійної винагороди на суму кредиту.

Таким чином, ефективна процентна ставка, на відміну від номінальної процентної ставки, показує реальну вартість кредиту для позичальника з урахуванням усіх прямих витрат.

Розрахунок ефективної процентної ставки за кредитними продуктами різних фінансових установ дає змогу визначити «кращу» пропозицію для клієнта.

Реальна процентна ставка за кредит включає до свого розрахунку як прямі, так і непрямі витрати за запозичення.

Розрахунок реальної процентної ставки, крім річної процентної ставки за кредит та банківських комісій, періодичності виплати процентів, строку кредиту, враховує непрямі (пов'язані) витрати.

Для розрахунку реальної процентної ставки за кредит необхідно знати загальну суму переплати.

Переплата - це сума коштів, яку переплатить клієнт, придбавши товар у кредит. Переплата враховує прямі і непрямі витрати на запозичення.

Реальна процентна ставка розраховується як сума переплати, віднесена до середньозваженої суми основного боргу за кредитом.

Переплата залежить від обраного методу погашення кредиту.

Які є методи погашення кредиту

У практичній діяльності фінансових установ використовуються два методи погашення кредиту і процентів за користування ним - стандартний та ануїтетний. Їх характеристику наведено на рис. 22.3.

Рис. 22.3. Методи погашення кредиту і нарахування процентів за ним

Для розрахунку вартості користування кредитом і вибору методу його погашення використовують кредитний (іпотечний) калькулятор.

Що таке стандартні таблиці з розкриття інформації

Стандартні таблиці з розкриття інформації показують інформацію щодо процентної ставки за кредит, банківських комісій, страхових платежів та супутніх послуг, вказують перелік документів для отримання кредиту. Це дозволяє клієнтові зробити висновки щодо вартості кредитів, які пропонують фінансові установи. Для читання стандартних таблиць із розкриття інформації клієнт має мати навички фінансових розрахунків і знати, як працює банківський бізнес. Однак у стандартних таблицях розкриття інформації фінансовими установами не надається сукупна вартість витрат на запозичення. До того ж ці таблиці складено з урахуванням маркетингової політики фінансової установи щодо залучення клієнтів і «найвигіднішого» продажу кредитних послуг.

Отримання інформації зі стандартних таблиць є першим кроком щодо визначення реальної вартості кредитного продукту і документом, за яким можна отримати фахову консультацію у кредитного менеджера фінансової установи.

ПІДСУМКИ

1. Сукупна вартість кредиту - сума прямих і непрямих витрат на запозичення, яку позичальник сплачує при отриманні кредиту і користуванні ним. Прямі витрати позичальник оплачує безпосередньо кредиторові (банку, кредитній спілці), а непрямі - окремими платежами надходять третім особам при отриманні й обслуговуванні кредиту (Пенсійному фонду України, страховим компаніям, державним реєстраторам, податковим органам, нотаріусам, рієлтерам, експертам-оцінювачам).

2. У фінансовій практиці розрізняють номінальну, ефективну і реальну процентні ставки за кредит, які різняться видами витрат на запозичення, що включені до їхнього розрахунку. Ефективна процентна ставка враховує прямі витрати на запозичення відповідно до умов кредитного договору, а при розрахунку реальної процентної ставки враховуються прямі і непрямі витрати позичальника на кредит.

3. Переплата залежить від обраного методу погашення кредиту - стандартного або ануїтетного, які відрізняються специфікою розрахунку суми щомісячного платежу при обслуговуванні кредиту та сумою його здорожчання.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

  • 1. Що таке сукупна вартість кредиту?
  • 2. Які є види витрат на запозичення?
  • 3. Від чого залежить процентна ставка за кредит?
  • 4. Яка різниця між фіксованою і плаваючою процентними ставками?
  • 5. Які види банківських комісій ви знаєте?
  • 6. Що таке ефективна процентна ставка за кредит? Як її розрахувати?
  • 7. Які чинники впливають на реальну процентну ставку за кредит?
  • 8. Що таке стандартні таблиці з розкриття інформації?

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

  • 1. Чому не існує «безкоштовних» кредитів, або кредитів «за нульовою процентною ставкою»?
  • 2. Як визначити сукупну вартість кредиту?
  • 3. Чому, на вашу думку, доцільно порівнювати умови надання кредитів різними фінансовими установами?

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Ануїтетний метод погашення - варіант обслуговування кредиту, який передбачає щомісячне погашення кредиту і процентів за користування ним рівними частинами упродовж усього строку кредитування, незалежно від залишку заборгованості за кредитом.

Витрати на запозичення - сума грошей, яку сплачує позичальник при отриманні кредиту у фінансовій установі. Ця сума складається з прямих і непрямих витрат на запозичення.

Ефективна процентна ставка за кредит - це ставка процента, яку реально сплачує позичальник фінансовій установі за кредит з урахуванням прямих витрат на запозичення.

Кредитний (іпотечний) калькулятор - інструмент для розрахунку вартості користування кредитом і вибору методу його погашення.

Непрямі (пов'язані) витрати на запозичення - відповідні платежі за кредитом, які включають страхові платежі та супутні витрати і виплачуються страховим компаніям, Пенсійному фонду України, податковим органам, нотаріусам, рієлтерам, експертам-оцінювачам.

Плаваюча процентна ставка за кредит - процентна ставка, значення якої підлягає періодичній зміні залежно від коливання іншої ставки, до якої вона прив'язана або на яку індексована (базової ставки).

Процентна ставка за кредит - номінальна ставка процента, яка розраховується як відсоток до суми кредиту за певний період часу (місяць, квартал, рік) і зазначається у кредитному договорі та рекламних проспектах фінансових установ.

Прямі витрати на запозичення включають процентні витрати та банківські комісії відповідно до кредитного договору і виплачуються безпосередньо кредиторові.

Реальна процентна ставка за кредит - ставка процента, яку реально сплачує позичальник фінансовій установі за кредит з урахуванням прямих і непрямих (пов'язаних) витрат на запозичення.

Стандартний метод погашення - варіант обслуговування кредиту, який передбачає, що тіло кредиту виплачується рівними частинами упродовж усього строку кредитування, а проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом.

Фіксована процентна ставка за кредит - процентна ставка, значення якої є фіксованим упродовж усього строку кредиту і не підлягає зміні.

Домашнє завдання:

1. Опрацювавши теоретичний матеріал, скласти конспект.
2. Вивчити визначення основних понять.


Фінансова грамотність АК-25

28.01.2022р.
Урок №20

"Банки"
План
1. Банки та їх функції в економіці.
2. Структура банківської системи в Україні.
3. Клієнт банку та банківські послуги.
4. Захист прав споживачів банківських послуг.
5. Контроль і нагляд за функціонуванням банків в Україні.

Ви дізнаєтесь, що таке банк, якою є банківська система України, а також які послуги і на яких умовах їх надають банки своїм клієнтам.

Ключові тези

1. Фінансове посередництво є головною функцією банків в економіці. Акумулюючи вільні грошові кошти вкладників, банки перерозподіляють їх, надаючи кредитні та інші послуги своїм клієнтам та вирішуючи таким чином широке коло їхніх фінансово-економічних проблем.

2. В Україні функціонує дворівнева структура банківської системи:

1-й рівень - Національний банк України, 2-й рівень - комерційні банки.

3. Кожна фізична особа, що досягла повноліття, може стати клієнтом банку та користуватися його послугами, що надаються на договірних і комерційних засадах, якщо відкриє власний рахунок у банку.

4. Банк зобов'язаний дотримуватись банківської таємниці та не розголошувати інформацію про свого клієнта, окрім випадків, передбачених чинним законодавством.

Банки є однією з головних та невід'ємних складових фінансово-кредитної системи будь-якої країни. Залучаючи вільні грошові кошти вкладників і вкладаючи їх у кредитні та інші операції своїх клієнтів, вони виконують роль фінансових посередників (рис. 20.1).

Рис. 20.1. Загальна схема фінансового посередництва

Головним завданням банків як фінансових посередників є обслуговування підприємств, організацій, громадян через механізм банківського кредитування (на попередньому уроці ми вже обговорювали умови, критерії, схеми надання найбільш поширених банківських споживчих кредитів). Тобто для видачі кредитів чи здійснення інших операцій банки використовують не лише власний, а й позичений фінансовий капітал у формі вкладів фізичних та юридичних осіб, міжбанківських кредитів тощо.

ЦЕ ЦІКАВО!

Прототипами перших банків вважають старогрецьких міняйлів (трапезитів), котрі приблизно з кінця V ст. до н. е. почали виконувати функції, характерні для банків: збереження грошей, переказ сум із рахунків одних клієнтів на рахунки інших, надання грошових позик. Позики надавали під заставу землі, міських будівель, а позичковий процент становив до 15% річних, а за морськими кредитами (під більш ненадійну заставу кораблів і товарів) міг перевищувати 30% річних.

Сукупність банків, які функціонують у країні на професійній основі і взаємодіють між собою, називають банківською системою.

Яка структура банківської системи України

Банківська система України є дворівневою. Розглянемо схему її побудови (рис. 20.2).

Рис. 20.2. Схема побудови банківської системи України

Національний банк України є її центральним банком, надає кредити уряду та комерційним банкам. Кредити підприємствам, організаціям та громадянам надають комерційні банки.

Слід запам'ятати, що кожен громадянин, який досяг 18-річного віку і має паспорт, може стати клієнтом комерційного банку.

Яким чином громадянин може скористатися послугами банку і які документи потрібно для цього підготувати

Для отримання послуги в банку потрібно спершу відкрити рахунок (поточний, депозитний, кредитний). Так, наприклад, для відкриття поточного рахунку, який використовується в основному для забезпечення руху грошових коштів згідно з дорученнями клієнта, громадянинові необхідно:

  • пред’явити паспорт і довідку про присвоєння ідентифікаційного номера;
  • заповнити заяву на відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів;
  • укласти договір банківського рахунку фізичної особи.

За власними поточними рахунками громадян банки можуть здійснювати такі операції:

  • зарахування доходів (оплати праці, пенсій тощо), виплати пенсій і стипендій;
  • видача готівки;
  • платежі за послуги, одержані від юридичних і фізичних осіб;
  • переказування коштів на рахунки інших фізичних осіб тощо.

Важливо знати, що взаємовідносини між банком і клієнтом щодо банківського обслуговування, у тому числі й розрахунково-касового, будуються на засадах партнерства і взаємної вигоди та закріплюються відповідними угодами (наприклад: договір про розрахунково-касове обслуговування, кредитний договір тощо).

Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці, тобто не розголошувати інформацію щодо стану рахунків клієнта тощо. Конфіденційна інформація може бути розкрита банком лише в такому разі:

  • з письмового дозволу власника рахунку;
  • на письмову вимогу суду чи рішення суду;
  • на письмову вимогу органів прокуратури, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України.

ПІДСУМКИ

1. Фінансове посередництво є головною функцією банків в економіці. Залучаючи вільні грошові кошти вкладників і розміщуючи їх у кредити, банки вирішують багато фінансово-економічних проблем як своїх клієнтів, так і національної економіки в цілому.

2. В Україні функціонує дворівнева банківська система: 1-й рівень - Національний банк України; 2-й рівень - комерційні банки, головним завданням яких є обслуговування операцій своїх клієнтів - фізичних та юридичних осіб (громадян, підприємств та організацій).

3. Кожна особа, яка досягла повноліття, може стати клієнтом банку та користуватися широким спектром його послуг. Традиційними та найпоширенішими є такі банківські послуги: депозитні, кредитні та розрахунково-касові, які надаються банком на договірних засадах.

Домашнє завдання

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

  • 1. Що таке банки і яка їхня роль в економіці?
  • 2. Яка структура банківської системи України?
  • 3. Які послуги надають своїм клієнтам банківські установи?
  • 4. Як можна стати клієнтом банку?
  • 5. Чи зобов'язаний банк дотримуватись банківської таємниці?

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

  • 1. Які заходи на державному рівні здійснюються для підвищення довіри населення до банківської системи України?

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії центрального банку здійснювати в сукупності такі операції: залучення на вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Операція банку - дія або подія, унаслідок якої відбуваються зміни у фінансовому стані банку та яка відображається на рахунках банку.

Послуга банку - дія банку, спрямована на задоволення потреб клієнта











Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)